На думку Ірини Констанкевич, закон був ухвалений всупереч суспільній думці.
Земельний закон: «диявол криється в деталях»
Як зазначено в епіграфі повісті «Земля» Ольги Кобилянської: «Кругом нас знаходиться якась безодня, що її вирила доля, але тут, у наших серцях, вона найглибша». Алегорично, але по-іншому не можна пояснити рішення 259 народних депутатів натиснути кнопки за позбавлення українців найціннішого активу — землі. Скринька Пандори відкрита
Так, ринок землі був потрібен. І цю тезу не варто обговорювати, хоча час ухвалення відкриття обрано не найкращий — в країні і світі епідемія коронавірусу, карантин; війна на Сході, турборежим і нічне голосування на позачерговій сесії… щось таке злодійське є у цьому.
Але що насправді криється в законі, за який проголосували?
1. Закон був ухвалений всупереч суспільній думці (адже результати всіх проведених соціологічних досліджень свідчили про те, що українці проти такого кроку).
2. Його «протягнули» у час пандемічного коронавіусу — у час коли потрібно дбати про життя людей, медиків, коли потрібно залучати фахівців для порятунку економіки (бо, вочевидь, сама центральна влада на це не здатна).
3. Документ прийняли на вимогу Міжнародного валютного фонду, щоб отримати черговий кредит. Йдеться про обіцяні 5,5 мільярда доларів і ще, можливо, 3-4 млрд, які відразу ж знову підуть на погашення зовнішніх боргів України. Тобто ціна всієї української землі, плодючого чорнозему, сьогодні мізерна — 8 млрд доларів! Минулого тижня на саміті «Великої двадцятки» країнам, які розвиваються, з–поміж важливих заходів подолання наслідків короновірусу і потенційної кризи дозволили здійснити реструктуризацію зовнішніх боргів. Та влада України ані кроку не зробила у цьому напрямі. Натомість вирішила, що можна розрахуватися нашою землею.
Де тут українці?! Де тут вигода для фермера, пересічного громадянина України? Адже зрозуміло, що продати землю можна, а купити? Чи зможуть українці купити?!
Зважаючи на ці фактори, зрозуміло: цей закон вигідний не українцям, а іноземним кредиторам, МВФ. Наша земля потрібна їм, як економічний, продовольчий та фінансовий ресурс.
При позірній прозорості і досягнутих компромісах у законі є небезпечні норми, як кажуть, «диявол криється в деталях». До прикладу:
1. Відсутність обмеження щодо власності пов’язаних осіб на землю сільськогосподарського призначення у прийнятій редакції (в першому читанні було таке обмеження) дасть можливість легко обходити обмеження, встановлене на рівні 100 гектарів. Адже без проблем можна буде реєструвати по 100 гектарів землі на родичів усіх рівнів.
2. Це особливо небезпечно в поєднанні з тим, що іноземці зможуть реєструвати землю на підставних осіб — громадян України і вже в них номінально брати в оренду або користуватись такою землею.
3. Законопроєктом скасовується мораторій на зміну цільового призначення землі сільськогосподарського призначення, не передбачається жодного контролю за її використанням, не міститься вимог щодо збереження родючості та стану землі.
4. Не передбачається створення та умов діяльності Державного земельного банку, якому в першу чергу мало б належати право на викуп земельних ділянок сільськогосподарського призначення та надавав би їх громадянам України і фермерським господарствам за пільговою ставкою.
5. Банки отримали право брати землю під заставу по коефіцієнту 1/3, тобто позичальник отримуватиме 33% від її оціночної вартості. Наприклад, з оціночної вартості землі, яка становить 3 тисячі доларів, на руки фінустанова видасть близько тисячі доларів такої позики. Якщо ж ви протермінували кредит, банк нараховує пеню і потім забирає землю. При такій схемі фінустанови зможуть концентрувати у своїх руках необмежену кількість землі. А згодом ще й стануть власниками з правом на продаж — і тут уже можна іноземним компаніям.
Де тут українці?! Де тут вигода для фермера, пересічного громадянина України? Адже зрозуміло, що продати можна, а купити? Чи зможуть українці купити?!
Український фермер знову лишається на маргінесах. Він не зможе купити землю на таких умовах, навіть якщо й захоче. Більше того, уряд при перегляді Держбюджету-2020 вилучив кошти, передбачені на підтримку аграріїв, на програми для розвитку села, забрав соціально–інфраструктурні субвенції у місцевих громад.
Скриньку Пандори відкрито. Час усе покаже… Ми все робили з колегами з групи «За майбутнє», аби захистити інтереси фермерів, пересічних громадян, їхнє право стати власниками української землі і України як держави з потужним агроекономічним потенціалом. Та на жаль…
Ірина КОНСТАНКЕВИЧ, народний депутат України.
