ЯК НА КУРОРТІ В СОЛОТВИНО

У Луцьку діє «соляна шахта», збудована з дотриманням усіх фізичних параметрів повітря солотвинської підземної оздоровниці.

-Бронхіт дошкуляє, гайморит, а медикаментозне лікування відчутного результату не дає, уже втомилася бути на лікарняному. Порадили мені «соляну шахту» — і вже після семи сеансів відчула полегшення: легше відкашлюється, «відклало» ніс, перестала боліти голова, сон нормалізувався. Моя знайома, яка має бронхіальну астму, їздить в Солотвино. Добре, що у нас на підприємстві допомагають з путівками, але ж не скрізь так, а за власні гроші мало хто може на курорт поїхати, — розговорилися ми з однією із пацієнток галокамери — Зінаїдою Смирновою, працівницею підприємства «Мотор».
Невелике приміщення з соляними стінами, стелею і справді нагадує природну печеру чи шахту своїм особливим мікрокліматом. Тут хочеться дихати глибоко, на повні груди. Повітря свіже, чисте і неначе гострувате «на смак». Ті, хто бував у Солотвино, кажуть, що так пахне сіль у шахті.
Зараз, у післяобідню пору, процедури приймають в основному школярі: молодших після уроків приводять сюди бабусі та мами, старші прибігають самі. Для юних пацієнтів звучать в галокамері веселі дитячі пісеньки. Із короткого спілкування можна зробити висновок, що в багатьох дітлахів батьки — медики. От і Лідія Павлівна Антошків, яка працює в Луцькій поліклініці № 1, і сама приходить у галокамеру, щоб подихати, і доньку приводить. Каже, що дуже добрий ефект дають ці сеанси для хворих з алергіями. Значно краще почувають себе після курсу лікування ті, в кого бронхіт з астматичним компонентом. А п’ятирічного Стасика Крижанівського, який раніше часто простуджувався, мама водить у соляну шахту, щоб запобігти хворобам, зміцнити імунітет.
Власне, історія створення в Луцьку «соляної шахти» теж пов’язана з маленьким хлопчиком — сином Юрія Шипелика, автора і керівника цього проекту. Фізик за освітою, підприємливий діловий чоловік, можливо, ніколи й не взявся б за таку справу, якби саме життя не підштовхнуло.
— Були з дружиною та трирічним сином у Трускавці в санаторії. Малий часто хворів, вічна проблема — горло, носик, який не дихав. Перший же сеанс у соляній кімнаті відпочинку санаторію «розморозив» дитині ніс. Тоді я й подумав, що було б дуже добре, якби подібне лікування стало доступним і в Луцьку, — згадує Юрій Шипелик, який з родини «потомственних» медиків.
Втіленню ідеї в життя передувало вивчення напрацювань курортологічної науки з даної теми. Штучні соляні шахти в Україні не дивина, але дуже часто назва їх не відповідає дійсності. Десь використовують примітивну методику механічного подрібнення і розпилення солі, вдихання грубих частинок якої навряд чи дає оздоровчий ефект. Десь зводять усе до обкладання стін сіллю. Юрій Шипелик поставив собі за мету досягти усіх тих фізичних параметрів повітря, які є у солотвинських шахтах, по суті, відтворити аналог мікроклімату підземних оздоровниць.
— Стало в пригоді те, що я закінчив фізичний факультет ВДУ, проходив спеціалізацію на кафедрі твердого тіла і дипломну роботу писав про кристали. Головне було — добитися відповідної солотвинської насиченості повітря легкими аероіонами солі. Окрім соляних стін, стелі, у нас всі елементи оздоблення, навіть світильники, виготовлені з цього природного мінералу. До того ж тут працює спеціальний прилад — іонізатор легких аероіонів хлориду натрію, який збагачує повітря менш ніж п’ятимікронними частинками солі. Повітря попередньо проходить очищення, підігрівається, подається через соляний фільтр. Важчі аероіони вилучаємо за допомогою спеціальної витяжки. Строго дотримані параметри вологості повітря, температурного режиму, — розповідав Юрій Шипелик про своє дітище, у яке вклав і душу, і розум, і власний капітал.
Коли галокамера була проектом лише на папері, молодий підприємець поділився задумом з головним лікарем Луцької міської поліклініки № 1 Анатолієм Петруком і знайшов з його боку розуміння, схвалення та підтримку. Поліклініка надала в оренду приміщення. Камінь Юрій возив із Солотвино сам, адже доставка вимагала специфічних умов: соляний будівельний матеріал не повинен бути на сонці чи вітрі, не повинен набиратися вологи. До того ж, як з’ясувалося, він стає дефіцитом, камінь нарозхват закуповують чехи, словаки. Відомо ж, що солотвинська сіль — одна з найкращих у Європі.
Юрій Шипелик на видному місці тримає сертифікат якості, інші документи, які засвідчують, що галокамера створена з дотриманням усіх вимог. Жодних штучних хімічних будівельних матеріалів не використовували. Усе з солі, і дизайн цікавий, своєрідний.
Пацієнтів зустрічає фельдшер Оксана Нікотіна, яка веде картки спостереження за хворими, безпосередньо спілкується з кожним.
— Ми співпрацюємо з лікарями багатьох медичних закладів Луцька, які дуже позитивно оцінюють ефект «соляної шахти» і скеровують до нас хворих. Але, буває, приїжджають жителі із сіл без будь-яких направлень. Їх обстежують фахівці поліклініки № 1 і ми беремо на лікування. Звичайно, стовідсоткової гарантії повного одужання всім обіцяти не можна, але відгуки людей гарні. Як правило, нормалізується тиск, швидко зникає нежить, біль у горлі. Я й сама відчула ефект очищення, бо теж мала алергію, — ділилася Оксана Нікотіна, запускаючи пацієнтів у галокамеру.
Подумалось: добре, що є у нас підприємці, які вкладають гроші і вміння не тільки в бари та ігрові клуби, а і в оздоровлення людей.