Майстер парникових справ поділився секретами, як вирощувати помідори на Волині

Чоловік узявся за помідорну справу ще за часів розвалу Радянського Союзу, коли безгрошів’я прийшло чи не в кожну сім’ю. А вже потім став вирощувати перець, капусту та квіти.

— Пам’ятаю, у ті роки фітофтора нищила врожаї томатів, навіть не можна було зібрати насіння з них, — ​розповідає Микола. — ​То вже нині знають, як боротися з цією хворобою. А тоді моя дружина поїхала у місто й купила насіння. Посіяли ми його, висадили розсаду, і плоди виросли хороші — ​їх не вразила ніяка хвороба, я вже трохи розумівся на тому, як боротися з фітофторою. І це був початок нашого бізнесу.

Томати у нього у пік фітофторозу виживали, коли в інших пропадали. Ця інформація швидко рознеслась по селу, як і та, що Микола вирощує розсаду для продажу. Й стали люди йти до Літвиновичів. Возили продукцію й на ринок, де покупці ставали у чергу й просили продавця, аби в одні руки не відпускав багато, щоб вистачило для всіх.

У мінітеплицях розсада дешевша та стійкіша до хвороб

Добру частину присадибної ділянки у Миколи займають парники. Облаштовано і декілька невеличких теплиць. Чоловік переконаний, що у парниках помідори ростуть швидше, аніж у теплицях, і вони стійкіший до хвороб, адже більш загартовані.

— При вирощуванні томатів у парниках витрати менші, адже плівка йде лише для покриття зверху, — ​перелічує господар переваги свого методу. — ​Коли бувають заморозки, їх легше накрити чимось, аби розсада не пропала за низької температури. Для парників потрібен кінський гній — ​він віддає найбільше тепла. Кладу органіку на дно ями, затим присипаю землею і висіваю частину насіння просто у ґрунт, а частину висаджую — ​виношу з хати ящики з розсадою. Гною кладу близько 30 сантиметрів, землі — ​10–15. Аби розсада не «згоріла», часто тут провітрюю.

Уявіть тільки: нарізати-нарубати три тисячі кілочків, забити їх у землю і підв’язати до них помідори! 

Микола Миколайович своєю помідорною справою зайнятий, можна сказати, цілорічно. Ще восени у приміщення заносить землю, а ранньої весни висіває насіння у ящики, якими заставляє всі підвіконня і сонячні місця. Потім розсаду пікірує — ​трохи висаджує у теплиці, решту — ​у парники. Господар добре знає: якщо її не пікірувати, то буде високою і тоненькою, а пересаджена, вона укорінюється і зростає сильнішою. Тож цілу весну працює: сіє, поле, пікірує, поливає, розкриває, накриває. А далі знову в роботі аж до пізньої осені.

Сироватка і йод — ​найкращі ліки для томатів

Із власного досвіду овочівник знає: якщо почалася спека і ночі теплі, помідорам фітофтора не страшна. Небезпечний для них відчутний перепад температури, коли тумани. Як тільки хвороба вражає картоплю, за декілька днів зачепить і томати. Тож Микола відразу приступає до їх обробітку народним методом: на відро води дає 2 літри добре кислої сироватки та 10 крапель йоду. Цим розчином обприскує рослини кожні 10 днів. А оскільки їх багато, за сироваткою доводилося їздити навіть на молокозавод.

— Хвороба може за 2–3 дні весь урожай знищити. Грибні спори потрапляють на рослини і через 5–7 днів уже очевидною є фітофтора. Головне — ​не прогавити цей час і взятися за обробку. Якщо помідори вже вражені, відразу ж відрізаю пошкоджені листки і рекомендую так робити кожному, підрізаю й заболені стебла. Якщо ж трохи з цим спізнився, то вириваю кущі із корінням, не шкодуючи плодів, і виношу геть із поля, аби не заразилися інші. Прогавивши фітофтору, можна втратити весь урожай. А садимо ми немало — ​до трьох тисяч кущів. Щоправда, уже потрохи зменшуємо свою плантацію, бо то нелегка робота. Одних кілочків, щоб підв’язати, скільки треба заготовити, незалежно від того високі чи низькі, рослини обов’язково підв’язую. Тоді вони стійкіші до різних хвороб, — ​пояснює Микола Миколайович.

Уявіть тільки: нарізати-нарубати три тисячі кілочків, забити їх у землю і підв’язати до них помідори! Далеко не кожному таке заняття до вподоби. 

Уявіть тільки: нарізати-нарубати три тисячі кілочків, забити їх у землю і підв’язати до них помідори! Далеко не кожному таке заняття до вподоби. Але що вдієш: раз узявся за помідорну справу, роби її, як належить, якщо хочеш мати добрий результат.

Одного року на врожайність у Миколи вплинула не фітофтора, а щось інше. Як дослідив городник, вразив коріння дротяник, який не дав кущам розростися, вони «дерев’яніли». Що тільки не робив — ​нічого не допомогло. І мусив чоловік полишити свою затію побороти шкідника. На тому полі ніколи більше не висаджував ні помідорів, ні перцю.

Торба перцю за… 22 гривні

Вирощує наш господар і цю розсаду. Нині висаджує лише для власних потреб, а раніше пробував і на продаж — ​садив по пів тисячі рослин. Але якими гарними і соковитими не були б плоди, ціни не вгадаєш, та й попиту особливого у селі на нього немає.

— Я якось проаналізував вартість перцю у Ратному і ту, за якою продавав його у селі. Різниця очевидна. У Ратному на ринку — по 25 гривень за кілограм, а в селі такий же гарний і соковитий — ​по 5–6 гривень. Якось прийшла до хати односельчанка за перцем, наклав їй цілу торбу, зважив і порахував — ​22 гривні. Це був кінець мого «перцевого» бізнесу. За такі гроші я й сам куплю. А скільки то труда треба вкласти, щоб виростити його, а він ще не весь і дозріє, і увесь не продаси.

А ще Микола, як й інші господарі, садить картоплю, сіє моркву, зернові, утримує корів, коня, птицю. До того ж ходить на роботу. І щодня, із самого ранку, то з розсадою справу має, то з парниками, то з городиною. Та й по господарству мусить встигнути. Проте чоловік постійно має підтримку дружини та дітей — ​один у полі не воїн.

Валентина БОРЗОВЕЦЬ

Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.