Незвичайну покупку чоловіка односельці сприйняли по-різному: хтось радів за громаду, а інші розцінили це… як піар.
Сам собі вогнеборець
На Рівненщині селянин за власний рахунок придбав пожежний автомобіль і тепер допомагає боротися з вогнем у цілій окрузі. Землевпорядник В’ячеслав Ніколайчук із села Люхча Сарненського району жартує, що після своїх сорока років здійснив дитячу мрію: «Я народився в той період, коли кожен хотів бути або пожежником, або космонавтом. От виходить, і я став вогнеборцем»
Мрія коштувала йому недешево, адже авто і всі необхідні деталі обійшлися в більш як три тисячі доларів.
— Дружина поставилася з розумінням. Але коли дізналась про ціну, то трішечки засмутилася, — розповідає В’ячеслав про матеріальний бік такої незвичної покупки. — Відкладаю гроші потроху. Маю хобі — мотоцикли збираю. Старенький зроблю і продаю, то таким чином підзаробляю. Отак.
Захоплення технікою, дитяча мрія і знайомство з пожежниками (з ними заприятелював, коли кілька років тому допомагав гасити торфовище у селі) якось зіграли в одні ворота: від керівництва районної Держслужби з надзвичайних ситуацій чоловік почув, що можна викупити списаний на металобрухт пожежний автомобіль. Почув — і вхопився за ідею.
— Навіть не роздумуючи, вирішив його купити. На наш «кущ» сільської ради немає нічого з такої техніки. Коли на гасіння вогню рятувальники їдуть із Сарн, практично вони доїжджають уже на згарище, адже між нами і райцентром є залізничний переїзд, який якраз може бути увімкненим. Це все хвилини. І людські життя…
Автівці хоч і понад тридцять років, але працює вона безвідмовно. Любитель техніки В’ячеслав потрудився на славу:
— У ній не було нічого — ні півосей, ні насоса, ні радіатора, ні стартера.
Аби виїжджати на гасіння пожеж, чоловік проходив спеціальні курси. На перший виклик їхав із тривогою, як–не–як — замість п’яти років стандартного навчання готувався до роботи тільки місяць. Але тоді обійшлося без його допомоги. А наступного разу вже повноцінно допомагав пожежникам. Головне, каже волонтер–рятувальник, оперативно і правильно виконати низку дій, щоб увімкнути насос для подачі води.
Пожежники на знак вдячності подарували колезі-аматорові професійну форму, адже спочатку чоловік їздив на виклики у звичайному одязі.
— Мій номер є в оператора районної пожежної служби, — розповідає В’ячеслав. — Спочатку виїздить їхня група і одразу телефонують мені: «Це пожежна служба міста Сарни. Повідомляємо про загоряння на вулиці…».
На Рівненщині 70 відсотків пожеж виникає якраз у віддалених селах. Інколи вогнеборці прибути вчасно туди не можуть, тому допомозі волонтера вони дуже раді. Заступник начальника пожежно–рятувальної частини Сарн Вадим Кузака зауважує, що поміч абсолютно не зайва:
— Доїзд до сіл складний, дороги погані. Там переважно старенькі дерев’яні будівлі, а як вогню ще й вітер «допомагає», то дорога кожна секунда.
Пожежники на знак вдячності подарували колезі–аматорові професійну форму, адже спочатку чоловік їздив на виклики у звичайному одязі.
Добра справа В’ячеслава Ніколайчука дає свої плоди: останнім часом сільська молодь зацікавилася пожежною справою, а кілька підприємців зголосилися скинутися на пальне, яке він досі купував за власний кошт. Аби заправити повний бак бензином, витрачає до тисячі гривень.
До того ж В’ячеслав збирається придбати ще один відбракований пожежний автомобіль, щоб з часом у селі запрацював оперативний штаб зі «швидкою» допомогою і дільничним.
За матеріалами rv.suspilne.media, steviuncensored.com.
