Історія про розстріл родини розпочалася із розповіді Павліни Панило.
Сенсаційна знахідка у державному архіві Волині — протокол зборів, на яких убивцю жінки й 4 діток …виключили з комуністичної партії
Колеги по райвідділу одноголосно підтримали рішення про виключення Воротнікова із кандидатів у члени партії. Але його не звільнили з міліції
У матеріалі за 6 лютого цього року «Міліціонер застрелив жінку й четверо дітей» (на фото) ми розповідали про трагедію великої родини із тодішнього села Ляхове, а нині Старосілля Павлівської ОТГ Іваничівського району.
У жовтні 1944 року дільничний Воротніков із місцевими активістами вбили Варвару Парфенюк і чотирьох її діток. Замордовану сім’ю похоронили в одній великій могилі. Публікація закінчувалася зверненням до читачів «Волині» з проханням відгукнутися, якщо хтось може доповнити цю трагічну історію.
І того ж дня після виходу газети зателефонував чоловік із селища Іваничі — нащадок закатованих волинян — 70-річний Анатолій Парфенюк. Він розказав нові подробиці. 12 березня вийшла публікація «Жахливий злочин, скоєний дільничним, хотіли списати на повстанців». Страшна кривава історія стала обростати новими подробицями.
З дільничним було двоє «стрибків» — Іванець і Редько
На моє запитання про долю міліціонера Воротнікова Анатолій Микитович тоді відповів:
— Наскільки я знаю від батька, ніхто того дільничного не покарав. Через пів року після трагедії наші люди, які їздили на базар, бачили його в Ковелі у формі капітана міліції. Тому сліди вбивці треба шукати там.
Ми наполегливо продовжуємо розплутувати цю трагічну історію. З Волинського обласного архіву СБУ нам відповіли, що у них немає кримінальної справи міліціонера Воротнікова. Значить, ніхто його не судив за вбивство цілої родини.
Після виходу другої публікації наш колега Сергій Наумук у Державному архіві Волинської області знайшов документ, який допоміг з’ясувати деякі подробиці злочину.
Просто неймовірна удача, що справа збереглася! У тоненькій папці всього 7 аркушів. Це три протоколи зборів первинної парторганізації Іваничівського районного відділу міліції. Вивчаючи документи, ми дізналися, що дільничний Воротніков був кандидатом у члени комуністичної партії. Для молодшого покоління варто пояснити: це такий випробувальний термін. Спочатку кандидат, а тоді авторитетні комуністи давали рекомендацію й приймали в партію.
Цей «правоохоронець» розповідає, що випадково стався постріл, яким він убив дівчинку. «А потом я решил расстрелять всю семью», — холоднокровно пояснює міліціонер.
У третьому протоколі від 31 жовтня 1944 року якраз і розглядається персональна справа Воротнікова. У тодішніх документах не писали імен, а є лише прізвища. На зборах присутні 5 партійців і троє кандидатів. Начальник райвідділу капітан Гальченко інформує про суть події. Подаємо мовою оригіналу: «25 октября кандидат в члены ВКПб Воротников поехал в село Ляхово по выполнению служебных обязаностей. Вместо того, чтобы выполнить свой долг по–честному, Воротников взял двух бойцов истребительного батальйона Иванца и Редька и поехал на квартиру Парфенюк. Расстрелял хазяйку и ее четверых детей».
Отож, ми тепер точно знаємо прізвища тих «стрибків», які були разом із міліціонером. У протоколі читаємо пояснення дільничного. За його словами, вони заїхали до Варвари Парфенюк, щоб дізнатися, де перебуває її син. А далі цей «правоохоронець» розповідає, що випадково стався постріл, яким він убив дівчинку. «А потом я решил расстрелять всю семью», — холоднокровно пояснює міліціонер.
«Часто пил водку, вследствии чего совершил преступление»
За що позбавляти життя беззахисну жінку і дітей? Вони ж не повстанці, звичайна селянська родина. Але такого питання ніхто йому навіть не ставив, лише запитали із чиєї зброї стріляв. Воротніков відповів: з автомата бійця Іванця.
Згідно із протоколом, на зборах виступив секретар парторганізації Бондаренко. Він дав негативну характеристику дільничному: «часто пил водку, вследствии чего совершил преступление», тому запропонував виключити Воротнікова із кандидатів у члени компартії.
Парторга підтримав товариш по службі Корсунов. Його виступ навіть більш різкий. Він засуджує колегу, який «хуже немцев, детоубийца».
Парторга підтримав товариш по службі Корсунов. Його виступ навіть більш різкий. Він засуджує колегу, який «хуже немцев, детоубийца». А тоді слово взяв секретар райкому, щоправда, прізвища у документі немає. Він заявив, що справжні комуністи так не роблять. Воротнікову не місце в партії.
…Читаю й обурююся, емоції переповнюють душу. Ці нелюди переживають за чистоту рядів своєї організації, але їх зовсім не хвилює сам факт, що п’яний мєнт знищив цілу сім’ю, обірвалося родове коріння. Що для них значило людське життя?
Колеги по райвідділу одноголосно підтримали рішення про виключення Воротнікова із кандидатів у члени партії. Але й навіть не звільнили з міліції. У цих документах немає жодного слова про відкриття кримінальної справи за вбивство.
Відразу після цього комуністи перейшли до розгляду наступного питання «Про підготовку до 27–ї річниці Жовтневої революції». Ухвалили рішення підвищити пильність і зустріти свято на високому ідейному рівні.
***
P. S. Ця справа стає схожою на історичний детектив, і ми таки натрапимо на сліди вбивці Воротнікова. Тому знову сподіваємося на допомогу наших відданих читачів. Будемо вдячні за будь–яку інформацію.
