Приклад ученого у боротьбі з епідемією надихає розробників вакцин і сьогодні.
Щоб створити вакцину від тифу, своєю кров’ю годував вошей
Сьогодні, коли весь світ із надією чекає на появу засобу, що допоможе подолати пандемію COVID-19, цікаво згадати, як рятували людство від смертоносної недуги сто років тому. Тоді прорив у сфері імунології зробив учений Рудольф Вайгль зі Львова
Епідемія, яка знищила 6 мільйонів людей
Ім’я цього видатного лікаря тісно пов’язане з Галичиною. Рудольф Стефан Вайгль народився у чеському місті Пршеров 2 вересня 1883 року. За національністю він був австрійцем. Коли хлопчик мав 5 літ, батько його загинув, мама вийшла заміж удруге, і сім’я перебралася з Моравії до Стрия. Там Рудольф закінчив гімназію, а потім вступив до Львівського університету, де студіював біологію і медицину.
На початку Першої світової війни після спеціалізації в бактеріологічній лабораторії професора Айзенберга у Відні доктор Вайгль за власним бажанням поїхав боротися з висипним тифом у табори полонених і втікачів, що розміщувались на території Чехії та Моравії, а також у Польщі. За статистикою, у різних країнах Європи на той час висипним тифом хворіли мільйони людей: дехто з дослідників називає цифру 22 мільйони, інші пишуть про 30 мільйонів заражених. Загалом у цей період від страшної недуги померло понад 6 мільйонів людей.
Побачене і пережите під час служби військовим лікарем спонукало вченого до глибшого вивчення проблеми поширення тифу. Він розпочав свої фундаментальні дослідження небезпечної хвороби. До речі, тоді видатний французький науковець, лауреат Нобелівської премії Шарль Ніколь уже з'ясував, що тиф переносять воші.
Рудольф Вайгль розробив нові методики та низку власних пристосувань, які дали змогу вирощувати збудника хвороби в організмі її переносників. Ці кровопивці завжди супроводжували війни, табори біженців, вони «заїдали» бідняків, яких найчастіше і вбивали епідемії. Щоб знайти захист від смертоносної інфекції, вчений на запрошення керівництва Львівського університету зайняв посаду завідувача кафедри загальної біології, на базі якої згодом був створений Інститут досліджень висипного тифу.
Батьківщиною відкриття став Львів
Для наукової роботи Вайглю потрібні були живі воші. Тому в лабораторії працювали їхні годувальники (донори). Спершу в цій ролі був сам професор і навіть його дружина, але коли установа розрослася, довелось залучати інших людей. Вчений розробив спеціальні «годівнички» з комірочками, куди саджали вошей у великій кількості. Це устаткування потім примотували до стегна або литки і тримали, поки кровопивці не наїдяться. Потім їх заражали збудником тифу. Після того, як він потрапляв в організм воші, необхідно було відділити її кишківник. Це заняття проводилось під мікроскопом. Відомо, що під час лабораторних досліджень сам Рудольф Вайгль двічі перехворів на висипний тиф.
На основі свого методу культивування збудника професор у 1918 році створив вакцину проти тифу. Імунізовані особи якщо й хворіли, то в легкій формі при короткотривалій незначній гарячці. Препарату дали назву «вакцина Вайгля». Згодом учений розробив технологію її промислового виробництва, що дало можливість ефективно боротися з цим небезпечним захворюванням.
Винахід дослідника зі Львова привернув увагу наукового світу, вакцину стали застосовувати в інших країнах. За вагомий внесок у боротьбу з висипним тифом Рудольф Вайгль був нагороджений високими відзнаками: орденом святого Григорія Великого від Ватикану, який йому особисто вручив Папа Римський; орденом короля Леопольда І (короля Бельгії), Командорським Хрестом (орденом Польщі).
Під час лабораторних досліджень сам Рудольф Вайгль двічі перехворів на висипний тиф.
Кожна влада — австрійська, польська, німецька чи радянська — мусила рахуватися з видатним ученим. Але Вайгль не намагався заслужити чиюсь прихильність. Наприклад, коли радянські війська прийшли до Львова у 1939 році, професору запропонували переїхати для подальшої праці до Москви. Але той не прийняв запрошення і залишився у своєму інституті, через що ледь не поплатився посадою. На базі закладу Вайгля створили так званий Санбакінститут (Львівський санітарно–бактеріологічний інститут), директором якого призначили Сергія Терехова, який був лояльним до радянської влади. Але він цінував свого попередника і залишив за професором наукове керівництво установою.
Коли у Львів прийшли німецькі війська, у місті створили Інститут Берінга, який виготовляв вакцину проти висипного тифу. Німці хотіли долучити знаменитого науковця до роботи в ньому, але дослідник відмовився, висунувши свої умови. Вайгль наполіг, що працюватиме в своєму інституті, сам набиратиме персонал і ці люди мають бути захищені від розстрілів та вивезення з міста. Так він урятував еліту Львова. Професори, музиканти, композитори, художники, вчені працювали у нього годувальниками вошей та лаборантами.
Навесні 1944-го Вайгль на вимогу німецької влади змушений був залишити свій інститут і виїхати до Кракова. Там він створив маленьку оснащену лабораторію й продовжив наукову діяльність. Помер учений 11 серпня 1957 року. Через майже 50 літ після його смерті радник посольства Ізраїлю в Польщі вручив внучці Вайгля медаль «Праведник народів світу».
Слід зазначити, що вчений не лише знайшов порятунок від висипного тифу, він постійно намагався донести сучасникам знання про важливість вакцинації, яка захищає від багатьох хвороб. Є сподівання, що незабаром будемо мати захист і від коронавірусної інфекції.
P. S. Провідний професор–вакцинолог Оксфордського університету Сара Гілберт вважає, що вакцина проти хвороби COVID-19 може бути готова вже у вересні 2020 року. Дослідниця заявила виданню The Times: вона на 80 відсотків упевнена, що препарат, який розробляється її командою, буде ефективним, а випробування засобу на людях можуть розпочатися протягом найближчих двох тижнів.
Британський уряд висловив готовність фінансувати виробництво мільйонів доз вакцини заздалегідь, якщо результати майбутніх випробувань будуть позитивні.
Оксана КРАВЧЕНКО.
