У збірці «Українські узори» Олена Пчілка розмістила кольорові замальовки 22 традиційних писанок і однієї дряпанки. Леся Українка, до речі, любила прикрашати великодні яйця квітами.
Леся Українка вже з 13 літ пекла паски
У родині Косачів до Великодня готувались по–особливому: пекли пасхальні хлібці, розписували писанки, вся сім’я намагалася зібратися разом
Відомо, що вже у тринадцять літ сама Лариса Косач (Леся Українка) пекла паски зі своєю сестрою Ольгою. Про це вона пише у листі від 14 травня 1884 року з Колодяжного до бабусі Єлизавети Драгоманової: «В нас также на свята було скучно, бо була дуже погана погода, зато тепер тепло і гарно так, що ми в одних платтях ходим… Наші паски були дуже гарні. Лілиних три малих пасочки трошки поперевертались, але то їм нічого не помішало».
Спогади, листування, художні твори Лесі Українки, як ніщо інше, допомагають проникнути в реальний світ Косачів, дізнатися про сімейні традиції, відзначення родинних та релігійних свят. Так, у листі від 26–27 квітня 1900 року з Києва сестрі Ользі Леся Українка писала: «Лілея моя лілейна! Аж тепер можу тобі написати, а то при найліпшому бажанні не могла. Діло в тім, що передсвятковий час пройшов дуже сутужно і втомно для мене: спочатку ото слабувала Оксана, як ти знаєш, і я навіть боялася для неї якого тифу, бо здіймалось багато вище 40, однак пролежала вона тиждень і встала здорова, хоч і тепер живіт часто болить, але то вже так собі, звичайним способом. Ледве тільки встала Оксана, злягла Дора, була у неї пропасниця, але дуже сильна, так що цілий Страсний тиждень був з нею клопіт. Обидві пацієнтки, в міру того, як слабли, переходили в мою хату, і я їх уночі гляділа. Наші старші тим часом виїздили: спочатку їздив у Колодяжне папа, а далі, на Страсному тижні, мама, отже мені прийшлось і передсвятковий клопіт взяти на себе, правда, останніх два дні мені трохи помагала Оксана, але я не хотіла багато її помочі, бо вона ще тоді не оправилась як слід по своїй слабості. Ходила я і на базар, пекла мазурки, шила, прибиралась, гляділа Дори, приймала навіть гостей при всьому тому…». У цьому ж листі вітається: «Христос Воскрес!». У своїй книзі «Леся Українка. Хронологія життя і творчости» Ольга Косач писала: «Весною перед Великоднем мати одержала Лесиного листа і спішиться послати рецепта на паску… Святкувати будуть у Києві, батько приїде до Києва на свята. Мати перед святами поїде до Колодяжного і там усе напече, бо в Києві нема печі і Марися сама не справиться».
Весною перед Великоднем мати одержала Лесиного листа і спішиться послати рецепта на паску…
Обов’язково в Косачів розписували й писанки. Як пригадує подруга знаменитої поетеси і драматурга Оксана Старицька–Стешенко, Леся Українка «розписувала писанки здебільшого квітами, які вона надзвичайно любила. Її писанки були ніжні, тендітні, без яскравих фарб. Іноді малювала вона на яєчках і ніжні арабески власного витвору. У мене дуже довго переховувалась писанка, яку Леся подарувала моїй дочці. На ній було намальовано ніжні лілеї. Мені завжди здавалось, що ці лілеї — прообраз самої авторки».
Традиція створення писанок давня і має глибокий естетичний і сакральний зміст. Такий вид мистецтва не могла пропустити, не увіковічнивши на папері, людина з усебічними захопленнями Ольга Косачева. Так вона підписалася як автор збірки «Украинский народный орнамент: вышивки, ткани, писанки. Киев, 1876». На одному з аркушів Олена Пчілка розмістила кольорові замальовки 22 традиційних писанок і одну дряпанку. На семи з них — космогонічна тематика, сім представляють рослинну символіку, одна — воду, дві з геометричним орнаментом. Відтворена на яйцях колекція писанок є надбанням Колодяжненського літературно–меморіального музею Лесі Українки.
У родині було традицією вітати друзів, родичів, одне одного великодніми листівками, теплими рядками листів. Оригінал великодньої поштівки, надісланої Лесі Українці Марусею Собіневською (вихованкою прийомних батьків чоловіка письменниці Климента Квітки), також знаходиться у фондах музею.
Ольга БОЙКО,
завідувачка Колодяжненського літературно–меморіального музею Лесі Українки
