Настоятель храму Святого Миколая у Звинячому отець Назарій Шийка освятив створені парафіянками образи в Прощену неділю, ще до початку карантину.
На честь Великодня вишили 14 ікон — хресну дорогу Ісуса Христа
Так парафіяни із села Звиняче Горохівського району прикрасили свій храм, який рік тому перейшов до лона Православної церкви України. За благородну ініціативу найстарші і наймолодші парафіяни вдячні еліті свого поселення — освітянам, а директорка місцевої ЗОШ І–ІІІ ступенів Людмила Біланчук і тепер гуртує жіноцтво до угодних Богові і людям справ
— Рік тому ми дали обітницю, що повністю оновимо храм вишиванками. Не купованими, звісно, бо всіх наших парафіянок я вважаю народними умілицями, — розповіла Людмила Валеріївна.
Жінок, охочих зробити у своєму селі часточку Неба на землі красивою, наче віночок, зголосилося тоді чимало. Найперше вирішили прикрасити її золотистим кольором святості, бісеринки якого схожі на сонячні промінці. І вже невдовзі створені майстринями візерунки на полотні засяяли у вівтарі і в притворі. Були серед них і перші вишиванки Людмили Біланчук. Директорка, усміхаючись, зізналася, що ніколи себе не уявляла вишивальницею. Не тому, що не хотіла. Чомусь думала, що на цю роботу в неї не вистачає часу. Тепер дивується, як після втомливого дня в школі та домашніх справ їй легко засиджуватися допізна саме над узорами, які офірує в Божу світлицю.
Перші церковні обновки настільки вподобали поважні літами парафіянки–односельчанки, що закликали молодиць «вишити ще щось гарне». Доброзичлива вдячність надихнула рукодільниць на нові прегарні задуми, тож на Трійцю, яку ще називають Зеленими святами, очі присутніх у храмі милували блискітками зелений колір, що символізує життя, радісні жовті, рожеві, голубі барви на рушниках і серветках, доріжках і скатертинах. Є в святині і скромне «вбрання» в коричневих відтінках, у якому скорбить і нині, під час Великого посту.
До слова, матеріали на перші вироби купували за власні кошти вчителі. Тепер гроші на них дають господині мало не з кожної хати. Багато їх жертвує звиняченський сільський голова Тетяна Панасюк. А недавно жіноцтво подарувало матінці–церкві відразу аж 14 вишитих бісером ікон — цілий цикл «Хресна дорога Ісуса Христа на Голгофу». Важко й уявити, як багато жіночого старання, лагідності, смутку, любові, жертовності, віри разом із тисячами бісеринок оселилися на тих образах, бо і старому, і малому важко відвести погляд від правдивості і духовної величі кожного. Багато хто втирає сльози на очах, споглядаючи, як Спаситель тричі падає з хрестом, ідучи до місця Свого розп’яття, як на дорозі терпінь зустрічає Матір Марію, як із Нього зривають одяг, прибивають до Хреста, розпинають і знімають із нього та кладуть до гробу… Минатимуть роки, а молоді матусі зможуть за цією рукотворною історією розповідати своїм діточкам про Сина Божого.
Матеріали на перші вироби купували за власні кошти вчителі. Тепер гроші на них дають господині мало не з кожної хати.
Настоятель храму Святого Миколая у Звинячому отець Назарій Шийка освятив ікони в Прощену неділю, якою цьогоріч розпочався березень. Тоді ж звиняченці з ними ось так гарно сфотографувалися. Тим часом нові чудові сюжети вимріюють вишивальниці–умілиці вчитель трудового навчання, психолог місцевої школи Олеся Вавринюк, жителька села Вікторія Ковальчук, її мама і свекруха Світлана Гороть і Галина Ковальчук, колишній педагог Людмила Чепелюк із донькою, вчителькою початкових класів Тетяною Кулінко, регент хору Віра Косинська, матушка Алла Шийка, звиняченки Таміла Толстой із невісткою Ладою, Людмила Кревська, лікарка–пенсіонерка Галина Хом’як, учителька початкових класів Любов Голод із невісткою Інною, викладач англійської мови Наталія Шульга, Марія Кулінко, учениці п’ятого класу Софія Самолюк та Аліса Бенедисюк. Заготовки ікон пожертвувала Вікторія Ковальчук. А вже вишиті полотна майстерно й теж безкорисливо обметує місцева швея Дарина Хом’як.
Людмила Біланчук із вдячністю каже, що за черговою партією бісеру вони знову звернуться до власниці магазину «KANA» в Горохові Наталії Канцедал, яка щиро допоможе вибрати потрібне для нових вишиванок. Бо з поміччю Святого Неба люди обов’язково здолають пошесть коронавірусу, і звиняченська церковна родина знову зустрінеться в храмі Святителя Миколая — найгарнішій світлиці рідного села.
