Володар зір і його космічне королівство.
«Галілей» із Житомирщини відкрив уже 330 астероїдів
Унікальну власну обсерваторію із романтичною назвою «Липневий ранок» збудував учений Юрій Іващенко (на фото) на околиці містечка Андрушівка
Дитячі мрії треба втілювати у життя
Мешканці невеликого райцентру вже звикли до особливого зоряного статусу свого містечка. Саме в Андрушівці вже майже 20 літ успішно працює астрономічна обсерваторія. Науково-дослідна установа в житомирській глибинці — справа всього життя уродженця містечка, а згодом успішного київського менеджера Юрія Іващенка.
— Моє покликання було закладене вже в даті народження, адже я з’явився на світ в особливий день всесвітньої історії — 12 квітня 1961 року, коли в космос полетів Гагарін. Тому й назвали Юрієм, — розповідає вчений. — «Зіркову хворобу» підхопив від мами — вона викладала астрономію у школі. В 14 років уже змайстрував свій перший телескоп. Зоряним небом у буквальному сенсі «захворів». Коли однолітки бігли на танці, я сидів над кресленнями. Тому не було жодних сумнівів щодо вибору майбутньої професії. Став студентом фізичного факультету Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Після закінчення потрапив на роботу до Головної астрономічної обсерваторії Академії наук України, захистив кандидатську дисертацію.
Коли однолітки бігли на танці, я сидів над кресленнями.
Одинадцять літ Юрій Іващенко професійно та натхненно займався улюбленою справою. Вивчав, досліджував небесні тіла і мріяв відкрити обсерваторію в рідній Андрушівці. Однак на початку 1990-х, за часів хронічного безгрошів’я, він зрозумів: наукою сім’ю не прогодуєш. Довелося розпрощатися з астрономією, перейшов на роботу в автомобільну корпорацію. Наполегливий та амбітний Іващенко, який вільно володіє англійською, за кілька років піднявся щаблями бізнесової кар’єри до керівництва. Вчорашній науковець став успішним менеджером.
— Я почав пристойно заробляти, — згадує Юрій Миколайович, — та душа моя все одно тяжіла до зірок. Одного прекрасного дня вирішив таки втілювати в життя свою давню мрію й узявся будувати власну обсерваторію. Влітку 1998-го разом з однодумцями придбали ділянку в селі Гальчині, яке межує з Андрушівкою, а у вересні заклали нульовий рівень.
І вже 12 квітня 2001 року, коли людство святкувало 40-ліття першого польоту в космос, а Юрій Іващенко — власне 40-річчя, Андрушівська обсерваторія розпочала свою дослідницьку роботу. Цей день науковець вважає одним із найголовніших у своєму житті.
— Найбільша проблема була — де взяти спеціальний купол і потужний телескоп, — розповідає пан Іващенко. — Я звернувся по допомогу до академіка Ярослава Яцківа. Це астроном № 1 в Україні. Річ у тім, що в Академії наук з 1989 року лежав восьмиметровий купол. Планували встановити його і використовувати, але економічна скрута початку 1990-х зруйнувала ці плани. Яцків дозволив мені його забрати. Це був перший випадок офіційної передачі державного наукового обладнання в руки приватних спеціалістів. Телескоп також отримав з дозволу керівництва Академії наук.
Навіщо витрачати шалені гроші «на зірки»?
Здалеку всі будівлі обсерваторії схожі на сучасні двоповерхові будинки. Справжнє ж призначення видає «шапка»: великі напівсферичні куполи на даху. Приміщення всередині мають функціональне завдання: спостережна лабораторія, бібліотека, кімната відпочинку, лекційний зал. У центрі напівтемного залу — велетенський телескоп. Діаметр дзеркала — 60 сантиметрів. Прилад може «бачити» далекі зірки.
Це здається парадоксальним, але пан Юрій, практично щодня «спілкуючись» з небом, не вірить у Бога.
— Я називаю себе «войовничим атеїстом», — жартує власник обсерваторії. Проте його філософські погляди досить органічно вписуються у світоглядну позицію:
— Мене не розуміють друзі і родичі. Вони запитують: «Навіщо це тобі — витрачати шалені гроші «на зірки»?» Пояснюю, що маю три причини. Перша — це потреба душі: я просто не можу не займатися улюбленою справою. По-друге, обсерваторія — це данина любові до моєї малої батьківщини: маленький райцентр Андрушівку тепер знають навіть в Америці! І зрештою, головне. Все на світі свого часу зникає. Колись не стане і мене. А моя справа залишиться. Банально звучить, але в цьому і є для мене сенс життя — продовжити існування у плодах своєї діяльності.
Все на світі свого часу зникає. Колись не стане і мене. А моя справа залишиться. Банально звучить, але в цьому і є для мене сенс життя — продовжити існування у плодах своєї діяльності.
У підкупольному приміщенні по колу виконано розпис, на якому зображено усміхнену Уранію — античну музу астрономії, що стоїть перед строгими суддями, — Джордано Бруно, Миколаєм Коперником та Галілео Галілеєм. За собою вона веде гурт людей, серед яких упізнаються наші сучасники. Саме ті, які своєю працею заклали хоч і невеликі, але міцні цеглинки в будівлю слави нашого краю та України.
Обсерваторію з романтичною назвою «Липневий ранок», або англійською «July morning observatory», добре знають фахівці, адже вона потрапила до двадцятки найбільш плідних у світі і вже відкрила понад 330 астероїдів. Окрім малих планет, науковці проводять також спостереження за об’єктами техногенного походження та космічним сміттям.
Костянтин МОРОЗ.
За матеріалами astrosvit.in.ua, day.kyiv.ua, gazeta.ua.
