Страх смерті перемагає... картопля

Сільським мешканцям, звісно, легше. Карантин для них не завада. Картоплю ж садять на присадибній ділянці. А от міським — ​біда. Адже дістатися до дач, які за Луцьком, нині проблемно. Тож садово- городні ділянки майже безлюдні. Навідуються туди переважно ті, хто має власний транспорт. Трохи більше дачників на тих, що знаходяться у межах міста. Добираються до городів хто як може: власними автівками, пішки, велосипедами. Літні власники «фазенд», а більшості з них далеко за 50, незважаючи на болячки, згадали молодість і пересіли на ровери.

Літні власники «фазенд», а більшості з них далеко за 50, незважаючи на болячки, згадали молодість і пересіли на ровери.

— До Струмівки нас підвіз сусід, а звідти до готелю «Лучеськ» півтори години тюпали пішки. Стомилися, до центру міста вже не було сил дійти — ​сіли в таксі. Доїхали за 65 гривень, — ​розповідав знайомий, тішачись, що нарешті посадив картоплю.

Лучани, попри страх заразитися коронавірусом і рекомендації влади не залишати домівки під час пандемії, все ж умудряються виходити на городи, бо руки просяться до роботи. Та й земля не може чекати, коли знімуть карантин. Поки є хоч трохи вологи в грунті треба садити картоплю. Бажання посилює і ситуація з цінами. Навесні вартість бульби за кілограм перевищила 10 гривень. Тож у багатьох родинах до сьомого поту працюватимуть зараз, аби не платити восени втридорога. Ті, хто не зміг потрапити на город у квітні, все одно не готові відмовитися від садіння бульби. Дехто планує взятися за неї пізніше, сподіваючись, що до середини травня карантин знімуть чи хоча б послаблять, бо картопля — ​другий хліб. Тож жодні катаклізми не можуть завадити її садінню.