Ігор Кухарський: «Коли ти робиш якусь творчу річ, ти завжди ризикуєш... Тут потрібне чуття...».
Художні полотна на висоті… 11 000 метрів
Ігор Кухарський створює свої картини не пензликом, а мастихіном або шпателем
«МІЙ ЛЬВІВ ПАХНЕ КАВОЮ»
Цього незвичайного майстра переважно впізнають за вишуканим і навіть якимось утаємниченим зображенням міських пейзажів, хоча працює він у різних жанрах. І справді, коли дивишся на художні полотна Ігоря Кухарського, здається, що потрапляєш у вир старовинних львівських вулиць: захоплюють архітектурні шедеври, заворожує ледь вловима, характерна лише для цього міста аура, чарує особливий аромат кави. Недаремно під однією з його картин помічаю підпис: «Львів пахне кавою»…
— Я виріс у самому центрі міста, на Високому Замку. Батько з дитинства водив по всіх музеях. Львів люблю, знаю — і це природно, що малюю його архітектуру, — пояснив митець в одному з інтерв’ю своє бажання малювати місто Лева. — Проте на моїх картинах є також європейські міста. Багато робіт із видами Венеції, Праги, Дрездена, Кракова… Серед них навіть такі, де я не був.
Ігор Кухарський навчався в Львівському коледжі прикладного та декоративного мистецтва ім. І. Труша, згодом закінчив Львівську академію мистецтв. Художника в собі відчув ще в дитинстві. Вчителька малювання звернула увагу його мами, що в сина є здібності. По сусідству жив товариш, котрий малював етюди надворі. Не раз Ігор із хлопцями спостерігав за цим дійством, а потім і сам надумав спробувати. Але вирішальну роль зіграли бажання і любов до цієї справи.
Те, що дружина теж художник, митець вважає перевагою. Це краще, цікавіше, завжди можна почути пораду, фахову думку.
Зараз митець творить у жанрі станкового живопису. Співпрацює з колективами, які займаються оформленням інтер’єрів: сакральний живопис, храми, приватні будинки, палаци. Любить анімалістику, багато малював море, натюрморти, абстрактні полотна.
Художник каже, що витоки його творчості беруть початок зі студентських літ. Ще навчаючись у коледжі імені Труша реставрації, їздили у різні музеї Західною Україною автобусом, обладнаним під реставраційну майстерню. Практикували у церквах, монастирях, самі готували їжу в казані, спали у спальниках просто неба у Манявському скиті. Згодом навчався на відділі художніх виробів із дерева, де більше готували як дизайнерів: проєктували меблі, різноманітні декоративні речі.
ЯК ЦЕ – МАЛЮВАТИ БЕЗ ПЕНЗЛЯ?
— Мастихін — це металеві ножі, які використовують для очищення палітри, для знімання фарб, — пояснює майстер. — Ними можна також малювати, вони дають можливість робити живопис рельєфнішим, більш виразним. Складність полягає в тому, що нанесений на полотно мазок не бажано поправляти, він має бути впевненим і переконливим. Для цього потрібно багато вправлятися. На полотні це відчувається. Художник, котрий володіє мастихіном, пише картину, можливо, і швидше, але потребує більше часу, аби оволодіти цим мистецтвом. Коли працюєш пензлем, не дуже вдалі місця можна виправити, підмалювати.
Ігоря Кухарського надихають як художники минулого, так і сучасники. Колись малював класичні речі, копіював ікони. Дуже любив Веласкеса, Ван Гога… Вивчаючи різні напрямки мистецтва, заглиблювався в них. Багато хто його стиль називає імпресіонізмом. Віднедавна почав працювати в жанрі монументального живопису. Тому доводиться освоювати нові прийоми і техніки, опановувати комп’ютерні графічні програми. Вирішувати завдання не в рамках одного полотна, а комплексно в інтер’єрі — з меблями, декором, щоб усе було стилістично витримано.
— Мені важливо створити настрій, а не «сфотографувати». Якщо хтось добре розбирається в архітектурі чи у фасонах одягу, може дослідити, що в якійсь будівлі бракує вікна, а люди вбрані в одяг, який не зовсім відповідає зображеній епосі… Завжди присутня певна стилізація, узагальнення, деякі композиції наближаються до абстракції.
Щодо натхнення, то митець вважає, що коли займаєшся справою, яку ти любиш, то вже не твій настрій впливає на те, що ти робиш, а навпаки — те, що ти робиш, впливає на твій настрій. Є такий вислів: «Знайди роботу, яку ти любиш, і ти жодного дня не будеш працювати». Малювання для Ігоря Кухарського — і відпочинок, і робота.
УЛЮБЛЕНЕ ЗАНЯТТЯ ПРИВЕЛО І ДО КНИГИ РЕКОРДІВ ГІННЕССА
Те, що дружина теж художник, митець вважає перевагою. Це краще, цікавіше, завжди можна почути пораду, фахову думку. Пан Ігор малює більше готові картини, а дружина Наталя частіше працює під замовлення — коли пише портрети, а також жанрові багатофігурні композиції, натюрморти… Працювали разом над розписами храмів, адже сакральна творчість не відійшла на другий план. З–під їхніх рук виходять неперевершені сюжети. Варто лише поглянути на розписи церкви святого Йосафата у Червонограді, що має 45 метрів висоти, або ж Хрестовоздвиженський храм у Луцьку! І така творчість робить сім’ю Кухарських ще міцнішою. Адже тепер у їхній команді митців і син Ігор, який уже вчиться в коледжі імені Труша на бакалавра й каже, що не уявляє, ким ще можна бути, як не художником. Є ще молодший син Артур… Йому лише рік і чотири місяці, але, зауважують батьки, вже тягнеться до пензлів.
Кухарські брали участь у виставках. Роботи Ігоря презентують різні галереї Львова. Вони — і в приватних колекціях у Сполучених Штатах, Канаді, Італії, Швейцарії, Греції, Китаї, Ізраїлі.
А ще у 2012 році львівський митець разом зі 120 художниками долучився до акції, внесеної у Книгу рекордів Гіннесса. Пів тисячі їхніх робіт на борту найбільшого літака «Мрія» піднялися в небо на висоту 10 150 метрів.
Роксолана ВИШНЕВИЧ.
За матеріалами zaxid.net, wz.lviv.ua.
