Її серце боліло за інших. Пам'яті Тамари Штенько
Вразлива, небайдужа й багата на добро, співчуття і милосердя душа Тамари Штенько відлетіла у кращий світ великодньої суботи. І вважаю не випадковим те, що для неї був вибраний саме такий особливий день, коли небеса відчиняються для Сина Божого, який воскрес із мертвих…
З нашою давньою і вірною читачкою — у свої 90 років зберегла блискучу пам’ять, логіку й уміння чітко, хоч дещо емоційно, висловлювати свої думки — востаннє розмовляла за тиждень перед її відходом. Інвалід війни, ветеран праці, Тамара Софронівна Штенько із Нововолинська завжди дуже переймалася бідами інших. Це вона свого часу передавала волонтерам гроші зі своєї мізерної пенсії, а також освячені іконки на передову. Це вона щоразу, прочитавши в нашій газеті звернення до небайдужих читачів про допомогу на лікування тій чи іншій людині, завжди через листоношу надсилала гроші. Вибачте, Тамаро Софронівно, лише за те, що я не з’ясувала, чи придбала бабуся з Турійська для внука омріяний музичний інструмент, на який і ви внесли свою «крихту».
Це вона свого часу передавала волонтерам гроші зі своєї мізерної пенсії, а також освячені іконки на передову.
Не встигла я також піти до міського голови, аби, як ви наголошували, він «доніс тим, хто «наверху», інформацію про цілющі властивості ялівця — публікація у «Газеті Волинь» за 28 квітня, яка могла б допомогти в боротьбі зі смертельною недугою. На перший погляд, прохання дивне й «смішне», але воно свідчить про вашу небайдужість. Це ж як треба любити людей, аби збирати газетні фото усіх загиблих в АТО та ООС хлопців і за них постійно молитися! А ще вона поділилася тим, що відчуває «швидкий відхід додому», а тому написала лист–вибачення одній чиновниці, з якою колись мала невеличкий інцидент. Казала, що їй тоді трохи різко відповіла, а тепер шкодує: мовляв, молода людина на відповідальній посаді, в неї нервова робота, хай пробачить… Таке рідко зустрінеш…
Тож дякую Тамарі Софронівні за відданість газеті, моральну підтримку нас, журналістів. А ще — за унікальні уроки життя, темою яких були великодушність, вболівання за волинян і Україну, яку любила понад усе. Не на словах, а на ділі.
