Як ми в редакції антисептик палили

Одного дня у редакції ми вирішили провести експеримент із двома антисептиками, які мали в кабінеті: лили кожен на ложечку і підпалювали. Рідина з однієї пляшечки ніяк не «хотіла» горіти та ще й смерділа несвіжими дріжджами. Купили, до речі, в аптеці майже за 40 гривень! Обдуреним почуватися дуже неприємно… З іншого боку, нормальний антисептик — необхідний і зручний винахід, адже бувають ситуації, коли помити руки нема як (приміром, дитина впала посеред супермаркету чи вийшли з маршрутки). Допомогти придбати справді помічний засіб може тільки інформація, тож вирушила за коментарем до фахівця.

 Кандидатка фармацевтичних наук, доцентка кафедри органічної хімії та фармації Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Катерина Сметаніна на зустріч прийшла у рукавичках і в масці. Засіб гігієни, протестований в редакції, вона оглянула, понюхала, прочитала етикетку й винесла вердикт: «Склад цього розчину не відповідає тому, який можна називати антисептиком, хоч на ньому про це написано. Я думаю, що сертифікат якості вам на нього не дадуть». І тут вона озвучила факт, який у час популяризації антисептиків набув ще жахливішого змісту, аніж мав. У 2018 році український Кабінет Міністрів прийняв постанову про те, що засоби косметики, дезінфікатори, антисептики й інше не потребують сертифіката якості! «Чому у вас не горів спиртовмісний продукт? — деталізує Катерина Сметаніна. — Бо намішали в ту пляшку, хто що захотів, а тоді без досліджень випустили на ринок й заробили гроші».

На такому зловісному фоні усе ж діють певні вимоги Міністерства охорони здоров’я. Кожен препарат мусить мати інформацію з переліком інгредієнтів і про те, скільки їх у розчині (в мілілітрах або ж частинах). «Я навчу вас читати етикетки», — обіцяє пані Катерина й цим дає зрозуміти, що то основний метод хоч якось захистити себе у морі підробок. Додає, що все ж радить купувати антисептики в аптеках. Мовляв, там бодай є якась гарантія справжності. Бо вони належать до закладів охорони здоров’я й мають сертифікати якості.

За стандартом, спирту має бути від 97% усього об’єму. Якщо виробник про це анічичирк чи співвідношення інше — відставляйте такий товар подалі: мікроби він не знищить.

Отож, на етикетці нормального антисептика має бути написано, які саме у ньому спирт та інші компоненти і в яких пропорціях змішані. За стандартом, спирту має бути від 97% усього об’єму. Якщо виробник про це анічичирк чи співвідношення інше — відставляйте такий товар подалі: мікроби він не знищить. Друга важлива умова — якість спирту. У справжньому він — 60-80-процентний. «Якщо немає концентрації від 60%, це недоброякісний препарат. Наприклад, різні настоянки ромашки чи евкаліпту, які радять використовувати як антисептик, містять, за умовами відповідного законодавства, лише 40-градусний спирт. А розведений, він руки належним чином не продезінфікує», — аналізує пані Катерина. Додає, що в антисептиках може бути хлоргексидин. У чистому вигляді — це препарат хлору, тобто треба стежити, щоб його не було забагато, — не більше 2%. Інакше санітайзер із таким агресивним складником може попекти руки або ж призвести до ще гірших наслідків. (У рекомендаціях Всесвітньої організації охорони здоров’я про засоби проти коронавірусу про хлоргексидин теж не згадують). Загалом же у складі антисептиків ще є консерванти, що подовжують термін, й ароматизатори, які поліпшують запах.

Сама кандидатка фармацевтичних наук Катерина Сметаніна ними користується нечасто, хоч тримає пляшечку у жіночій сумці, а другу — в автівці. Каже, що їй простіше одягти, а потім попрати тканинні рукавички. Після обробки рук санітайзером можна вважати, що захистився, але тільки до моменту наступних дотиків. Якщо ж контактів багато, то необхідне постійне обприскування рук. Хорошим антисептиком можна користуватися до 25 разів на добу. У такому обов’язково має бути гліцерин, який пом’якшує шкіру.

Коли ж є нагальна потреба перевірити його якість, потрібно звертатися у Державну службу з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Волинській області, що в Луцьку. Разом із препаратом, до якого маєте претензії, консультує Сметаніна, маєте принести чек з аптеки та довідку від лікаря про шкоду, якої завдав санітайзер вашому здоров’ю. Платити за аналіз теж доведеться вам (кілька сотень гривень).

До слова, озброєна новими знаннями, я зазирнула у супермаркет поруч із редакцією нашої газети. Усі етикетки на трьох пляшках різних виробників із гучною назвою «Антисептик» містили, скажу так, абсолютно не правильний перелік компонентів. Скільки і чого там накалатали — невідомо…