Ігорю Кондратюку 58 років. Він сміливо може називати себе експертом у телевізійних та естрадних проєктах, а його популярності та впізнаваності позаздрить не одна «зірка» екрана.
Ігор Кондратюк зневажає «доць», які співають паліям своєї хати
За яким критерієм автор рекордного довгожителя екранів «Караоке на майдані» відсіює від співочого зерна полову
Публічний і знаменитий, завжди щиро сміється, коли його образ хочуть «зліпити» з бідного сільського хлопця із Херсонщини. Так, він із села, ніколи цього не приховував, навіть пишався. Але це аж ніяк не означає, що він вийшов голий і босий з–під солом’яної стріхи, й за помахом чарівної палички переметнувся на великі екрани
Шансів тинятися без діла було нуль
Ігор багато і залюбки вчився. Пригадує, що навчання було улюбленим заняттям, як би дивно це не звучало: «Мій асоціативний ряд із дитинством: село, херсонські степи прекрасні, футбол, школа, яку я дуже любив. Одна з найкращих історій, які були в моєму житті, — це навчання. Я закінчив школу із золотою медаллю».
Шанси тинятися на канікулах без діла у хлопця були нульові. Каже, з його батьками це було практично неможливим. Обоє мали непогану роботу і вважалися інтелігенцією. Їхній син не міг вирости гультяєм. «У селі раніше були сезонні роботи для школярів. Ми були різноробочими — куди пошлють, — пам’ятає свій перший трудовий досвід Кондратюк. — Я спочатку працював помічником комбайнера після 7–го і 8–го класів і ще раз, коли був аспірантом в Інституті молекулярної біології та генетики. Тож отримували від цього задоволення і трошки грошей, а заодно мали чим зайнятися влітку. Мені було легше, бо я трудився з рідним дядьком–механізатором. Я цього хотів, тому що була альтернатива: або сидіти з молодшим братом, або щось робити. На перші гроші, пригадую, купив збільшувач для свого фотоапарата».
Але ніщо дитяче і тим паче типово хлопчаче Ігорю не було чужим. Він дуже захоплювався футболом. Грав у шкільних командах, брав участь у змаганнях районного рівня, та високий зріст і захворювання астмою не дали змоги професійно ним займатися. Проте спорт упертий хлопець не покинув, і незабаром почав судити матчі в дитячій футбольній лізі.
Інтелект привів не в наукові лабораторії, а на телебачення
Для душі ж знайшов інше заняття — астрономію. Вступати до університету теж захотів на факультет точних наук. Ігор Кондратюк — дипломований фізик, закінчив фізичний факультет Київського університету ім. Тараса Шевченка, спеціалізація — оптика твердого тіла. Він устиг пропрацювати за фахом: був науковим співробітником відділу молекулярної біофізики Інституту молекулярної біології та генетики НАН України і навіть захистив кандидатську дисертацію. Але інтелект згодом привів молодого спеціаліста не в наукові лабораторії, а на телебачення.
Його стартом було шоу якраз інтелектуального напрямку — «Що? Де? Коли?» Студентів запросили на зйомку одного із засідань у Москву. Ігор пройшов відбір у популярну гру. В Росії він підпрацьовував і на інших популярних передачах, наприклад «Кохання з першого погляду». Комунікабельному молодикові довірили роботу з публікою в залі. Зараз Ігор Кондратюк аналізує, що вміння тримати увагу і уникати конфліктів, яким він може похвалитися як ведучий «вуличного» шоу «Караоке на майдані», бере початок якраз із московського періоду.
У воюючій країні казати, що вас не стосується війна, — маячня. Це всі розуміють, хто при тямі.
Не робить він таємниці і з того, що й саме шоу родом теж звідти. Якийсь час вів «Караоке на Арбаті». Формат виявився дуже вдалим, тож і після повернення додому не було сумнівів, із чим хотів би працювати і що неодмінно сподобається глядачам.
В Україні Ігореве «Караоке на майдані» виявилося просто–таки надуспішним проєктом. 20 років безперервних випусків! Такого результату не мав і не має жоден вітчизняний телепроєкт.
Суди і романи — плата за впізнаваність?
Ведучий безпомилково вгадав і з наступними продуктами, які по суті виросли із того ж «Караоке». Спочатку був «Шанс», який за день робив із простої людини зірку сцени. У публіки був запит бачити таких, як самі, але із вдалим і надшвидким стартом у шоу–бізнесі. Далі глядачів вражали «Україна має талант», «Ікс–фактор». Ідеї для обох — запозичені, але і вони відповідали попиту на затребуваних зірок із народу.
Ігор Кондратюк пропрацював на цих проєктах понад десять років. На його рахунку десятки відкритих, воістину унікальних талантів та голосів. Він потім став ще й успішним продюсером декого із них. Серед його вокальних «надбань» — співаки Наталія Валевська, Павло Табаков, гурт «Авіатор».
З деким із підопічних йому приписували романи (співачки «Ікс–фактора» Марія Рак, Аїда Ніколайчук). І ведучий, і його дружина Олександра, з якою Ігор живе понад тридцять років, ці чутки сприймали спокійно. Розуміли, що публічність неодмінно матиме такий відгомін. Спокійно реагували на це і дорослі сини Кондратюка Данило та Сергій, які працюють разом із батьком.
Більше нервів родині коштували інші стосунки. Мова йде про підопічного Кондратюка Віталія Козловського. Свої авторські права на пісні, які виконував Віталій, ведучому довелося захищати навіть у суді. Досвід він у таких справах уже мав. Донецька телекомпанія «ТРК Україна» створила проєкт «Караоке у фонтана», який копіював «Караоке на майдані». Ігор Кондратюк особисто відвідував судові слухання, що тривали три роки. Ця справа є першою в Україні успішною спробою захистити права на авторський телевізійний формат.
«Коли в цій ситуації ти ні гу–гу, то виглядаєш, як лайно»
Об’єктивний, виважений та спокійний, телеведучий має навдивовижу загострене почуття патріотизму. Він категорично не сприймає пояснень, що співаки — поза політикою: «У воюючій країні казати, що вас не стосується війна, — маячня. Це всі розуміють, хто при тямі. До вас вдерлися бандити, забрали ваші речі, спалили хату, і тут ваша доця вибігає на ґанок і кричить їм навздогін: «А хочете, я вам пісню заспіваю? У мене гарний голос!». Уявили? От такі українські «доці» і їхні братики зараз гастролюють в Росії. Спитайте у «Бумбокс», Олега Винника, Олі Полякової, чому вони вважають, що не можна виступати там? Вони популярніші за всіх, кого ми з вами обговорюємо, але не співають там. Бо вони — самодостатні, а ті — ні. Я не знаю, хто ними керує і хто підписує контракти, але весь їхній менеджмент і вони самі виставили себе посміховиськом».
Сам Кондратюк сусіда–агресора не відвідує з 2014 року. Не порозумівся і з давнім другом, співавтором «Караоке на майдані» Андрієм Козловим, і з московськими колегами по «Що? Де? Коли?»: «Ми розійшлися у своїй оцінці подій березня 2014 року. Їм сподобалося, що Росія повернула, як вони вважають, Крим і підтримували весь цей проросійський срач на Донбасі. Не знаю, чому вони це роблять. Здавалося, що в інтелектуальному клубі повинні розуміти, що є певні закони і кордони, які не можна порушувати нікому».
Дісталося від Кондратюка і російським артистам, які підтримали агресію Путіна: «У них немає мізків. Я не радикал, не забіяка, сприймаю світ загалом позитивно й у кольорі. І я толерантний до переважної більшості людей та їхніх вчинків. Але коли хворий на голову глава твоєї країни веде війну з колись дружньою державою, жертвами якої стали вже більше десяти тисяч її громадян, а ти ні гу–гу, то виглядаєш, як лайно. І нуль як людина. Яка може бути культура від Меладзе чи Сєрова, які жодним словом публічно не засудили божевільну братовбивчу агресію Росії?»
За матеріалами tv5.zp.ua, vybory.pravda.com.ua,
www.unian.ua, center–life.org, antikor.com.ua
Про Володимира Зеленського і його «гру в президента»:
«Це чистий шоу–бізнес, до політики він не доріс, як до баскетболу. Хай не ображається. Жодна сторінка його біографії, яку ми всі спостерігаємо на телебаченні, не казала про те, що він хоче бути громадським діячем, лідером думок, який поведе Україну вперед. Навпаки, усі ці його жарти про «Україну–повію» характеризують його, як недозрілого, слабо думаючого громадянина, лише аби глядачі поржали на зйомці передач «Кварталу». Зеленський — це такий собі пробний камінь людей, які стоять за ним, щоб зрозуміти, чи можна конвертувати в політику популярність публічної особи, яка справді є одним із кращих в українському телевізійному та кіношному бізнесі».
