Останній лист. Ігор Павлюк

Чого я не пишу тобі листів?

Адже люблю, аж гіркну від розлуки.

Щось у мені, як гілка від плодів,

Зламалось – і в покорі склало руки.

 

Ми – як пташки на різних проводах.

Цілунок наш лиш коло замикає.

I доля, що безмежно молода,

Шукає щастя, гляне – й завмирає.

 

Мовляв, не я придумала любов.

Ну що ж ви, дітки? Смійтесь і журіться.

I я вгадав, що в це життя прийшов

З лиця твого краси душі напиться.

 

I я вгадав, що гордий, наче ти.

Як ти, не вмію ждати й доганяти.

Тому я не пишу тобі листи,

Що ти їх будеш поки що читати.

Ігор ПАВЛЮК, м. Київ.

Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.