Сьогодні Іванка – одинадцятикласниця, закінчує школу і хоче вступити до вузу вивчати іноземні мови.
Дев’ятирічна маневичанка стала щасливим талісманом для футболіста збірної Швеції
Вони виходять на футбольне поле: шведський півзахисник Себастіан Ларссон тримає за маленьку ручку Іванку Невар з Прилісного. На НСК «Олімпійському» за кілька хвилин має початися матч «Швеція-Франція». Малечі пощастило бути частиною історії світового футболу, супроводжуючи футболістів
Євро-2012 залишилось далеко-далеко позаду. Тоді збірна Іспанії красивою перемогою над Італією завершила чемпіонат Європи з футболу, завоювавши кубок Анрі Делоне, а також стала першою в Європі, хто виграв три великих турніри поспіль (Євро-2008, ЧС-2010, Євро-2012). Цей чемпіонат увійшов в життя звичайної сільської дівчинки теж широкою білою смугою, а головне – здійснив одну з найзаповітніших її мрій.
Цей чемпіонат здійснив для дівчинки (крайня справа) одну з найзаповітніших мрій.
«Вийти на очі мільйонів фанатів за руку з відомим хавбеком – це ж просто казка!»
Сьогодні Іванка – одинадцятикласниця, закінчує школу і хоче вступити до вузу вивчати іноземні мови. Вона впевнена і вірить у власні сили, бо точно знає, що бажання збуваються. Навіть через вісім років після того футбольного чемпіонату у її голосі відчувається ще ота дитяча безмежна радість.
– Тоді лише двоє дітей з Волині мали нагоду супроводжувати футболістів на ЄВРО-2012, – пригадує дівчина. – Чи ж могла я мріяти, що чекатиму виходу на поле в спеціальній кімнаті, пройду крізь тунель і вийду на очі мільйонів фанатів за руку з відомим футболістом. Це ж просто казка!
Мама тішиться за свою донечку.– Тепер я переконана: мрії здійснюються, – зізнається мама Іванки Людмила. – І якщо хтось скаже, що в нашій країні все купується та продається, я буду заперечувати. Моя сім’я відчула це на власному досвіді. Всі витрати щодо переїзду та проживання взяла на себе компанія «МакДональдз» (Україна). Хоча, скажу чесно, я не вірила до останнього, що все це можливо і що саме моя донечка стоїть на футбольному полі поруч з світовими зірками футболу.
З гордістю говорить про Іванку вчитель фізкультури Прилісненської школи Майя Черман.
– Ми були безмежно щасливі і за дитину, і за нашу школу, – говорить педагог. – Вже декілька років співпрацюємо з Олімпійською Академією України, яка знаходиться під егідою Національного олімпійського комітету, що дає нам можливість брати участь у низці проектів з метою популяризації здорового способу життя та спорту наших учнів. Періодично їздимо на Всеукраїнські семінари. На одному з них тодішній директор школи Валентина Буско підписала договір про співробітництво із директором Олімпійської академії України Валентиною Єрмоловою.
Програма «Супроводжуй футболістів УЄФА ЄВРО-2012» від компанії «МакДональдз» подарувала дітям унікальну нагоду вийти на поле разом зі своїми футбольними кумирами.
Завдяки малюнку потрапила на матч «Швеція-Франція»
Такі угоди заключили 100 найкращих шкіл мережі із впровадження олімпійської освіти за поданням Олімпійської академії. З Волині до цього списку потрапило лише чотири навчальних заклади, серед яких і Прилісненська ЗОШ. Програма «Супроводжуй футболістів УЄФА ЄВРО-2012» від компанії «МакДональдз» подарувала дітям унікальну нагоду вийти на поле разом зі своїми футбольними кумирами.
Той стан, коли бажання збуваються.– Для участі в акції необхідно було заповнити анкету та зробити творче завдання – написати твір або ж намалювати малюнок про те, як всією сім’єю ми займаємося спортом, – розповідає Іванка. – Коли ж я повідомила класному керівнику, що перемогла у конкурсі, то вчителька відразу й не зрозуміла, про що йдеться. В анкеті написала свою історію і намалювала малюнок. Звісно, допомагала мені мама. Ворота, гравці на футбольному полі – все було дуже просто. Потім нам зателефонували і повідомили, що ми перемогли в акції «Супроводжуй футболістів УЄФА ЄВРО-2012». Через кілька днів по пошті отримали сертифікат переможця і дізналися, що я їду на матч «Швеція-Франція».
Маленька Іванка з призами після Євро-2012.Представник від «МакДональдз» запитав зріст та вагу дитини, адже для неї готувалась спортивна форма, та поцікавився найближчим залізничним рейсом до Києва. На пероні у столиці Іванку з батьками зустріла представник команди з організації прийому гостей Анастасія Лісовик. Саме вона розповіла, що у цьому поїзді їхав ще один переможець акції з Волині Дмитро Кальчук із Володимир-Волинського. Дітей відвезли для офіційної репетиції на стадіон, а для батьків провели екскурсію по місту. Тата Іванки, на превеликий жаль, сьогодні вже нема, але Сергій Васильович тоді теж поїхав до Києва. Щоправда, на стадіон не потрапив, однак дивився матч у знайомих, з гордістю вигукуючи: «Ось це моя донька». У минулому він теж грав у футбол, обоє з дружиною родом із Камінь-Каширщини. Переїхавши до Прилісного, працевлаштувалися на завод «Волиньторф».
«Я й зараз люблю футбол, але більше часу приділяю навчанню, хочу добре здати ЗНО», - каже випускниця.«Щаслива, що тою дівчинкою була саме я»
– Матч по телебаченню не порівняти з живою грою на полі, – говорить Іванка. – Фантастично гарний НСК «Олімпійський», вболівальники, які красиві у своїх національних кольорах. Мені не було страшно, не зважаючи на те, що на нас дивилося багато людей. Намагалася дотримуватись правил, яких вчили на репетиції: заборонялося у тунель для виходу брати ручку та папір для взяття автографа, не дозволялося голосно сміятися, говорити, бешкетувати, адже все це заважатиме зосередитися футболістам на майбутній грі. Наголошували, що потрібно бути серйозними, оскільки це незабутній момент не лише для учасників чемпіонату, але й для нас.
Іванці Невар пощастило супроводжувати на поле футболіста збірної Швеції Себастіана Ларссона, який виступав під сьомим номером. Тодішній півзахисник англійського клубу «Сандерленд» відзначився на додатковій першій хвилині, забивши гол у ворота суперників. Швеція виграла з рахунком 2:0. Після завершення урочистої частини дітей відвели до батьків на спеціальні місця, звідки вони спостерігали за матчем. Кожен із них був нагороджений медаллю, футбольним м’ячем та сертифікатом переможця, а також отримав у подарунок спортивну форму та дорожню сумку.
Іванці Невар пощастило супроводжувати на поле футболіста збірної Швеції Себастіана Ларссона, який виступав під сьомим номером.
Сестра Іванки, Мирослава, і сьогодні займається футболом, грає за місцевий клуб «Ладомир».
– Звісно, я вболівала за збірну Швеції, – зізнається Іванка. – Коли м’яч опинився в сітці воріт від удару Ларссона, я просто від радості почала стрибати. Після чемпіонату відразу зацікавилася футболом, записалась на гурток і ми разом з двоюрідною сестрою Мирославою виступали за дитячу команду Маневич, об’їздили майже всю Україну. Так активно грала до 9 класу. Навіть потрапила у юнацьку дівочу збірну України. Я й зараз люблю футбол, але більше часу приділяю навчанню, хочу добре здати ЗНО. Мирославка ж і далі займається цим видом спорту, і мріє виступати у професійній жіночій команді. Вона вже рік навчається у Володимир-Волинському інтернаті, грає за місцевий клуб «Ладомир». Я зберігаю всі ті грамоти, медалі і спортивну форму, в якій виходила на Євро. Просто щаслива, що тою дівчинкою була саме я.
