Картина Тиціана. Вважається, що це найвідоміший портрет Роксолани. Найвизначніший правитель Сходу XVI століття Сулейман Пишний.
«Що зробити для тебе, аби ти повірив у вічність моєї любові?»
Стежками Насті Лісовської з Рогатина — українки, знаної у світі як Роксолана, — коханої жінки султана Сулеймана Пишного
На згадку камінчик із Бодрума, щоб повернутися сюди знову
Збираючись торік у вересні на відпочинок у Туреччину, знала, що неодмінно маю побувати в замку Святого Петра — найвизначнішій історичній та архітектурній пам’ятці Бодрума. Тож потішилася, що готель, у якому ми з дочкою жили, розташовувався недалеко від цього старовинного містечка, і можна було, скориставшись таксі, за 25 хвилин дістатися туди. По набережній, уздовж якої пришвартувалися яхти і рибальські судна, доходимо до середньовічної фортеці на території античного Галікарнаса. У 1522 році султан Сулейман Пишний відвоював його у греків, і фортеця перейшла туркам. Сьогодні частина її — у стані реставрації. Але і те, що можна було побачити, дихає давниною. В одному з підземних приміщень, де законсервовано залишки древнього храму (пригадалася церква Іоанна Богослова на території Луцького замку на Волині), беру камінчик і кидаю у сумочку — на пам’ять про Туреччину, про Бодрум. І, звичайно, про дружину султана Сулеймана Пишного під іменем Хюррем («та, що сміється», «весела, радісна» — так нарекли в гаремі сміхотливу бранку Настю Лісовську). У 1521 році народився їхній перший син (один із шести дітей). А 1522–го Сулейман відвойовував у греків Бодрум. Чому б не пофантазувати, якою була їхня розлука, поки чоловік бував у воєнних походах?
«Та, що сміється», додавала йому оптимізму»
Історія кохання султана Сулеймана і Роксолани — особлива.
Найдовговічніший — 46 років на троні! — османський правитель був прозваний у Європі Великим і Пишним, а в турецькій історії він — Кануні, тобто Законодавець (виявляється, європейцям важко було перекласти турецьке слово, тому й став Пишним). Історики сходяться на тому, що мудрий, освічений, «щиро людяний» Сулейман нарешті знайшов жінку, яка в усьому його розуміла. І водночас могла сперечатися з ним, уміла підказати і спрямувати, а ще, що дуже важливо, — розрадити. За переказами, Сулейман із його поетичною натурою був схильний до меланхолії, а то й депресії — і хто ж міг додати йому оптимізму, як не «та, що сміється»?
Про Роксолану — доньку священника Настю Лісовську з Рогатина (нині це Івано–Франківщина) — заговорили у ще радянській Україні в 1980 році. Саме тоді світ побачив історичний роман нині вже покійного українського письменника Павла Загребельного «Роксолана». Пригадую, як то ми «полювали» за цією книжкою. Як відкривали для себе одну з найосвіченіших жінок свого часу, яка приймала іноземних послів, вела переписку з королями, впливовими вельможами і митцями. У дні розлуки (Сулейман здійснив 13 військових походів) вони із султаном листувалися вишуканими віршами перською й арабською мовами. «Як птаха клює, так і письменник по крихті збирає звідусіль інформацію. Я намагався написати роман, максимально наближений до дійсних подій», — казав про свій твір Павло Загребельний. Джерелом натхнення для свого роману він називав книгу вченого–сходознавця Агатангела Кримського «Історія Туреччини», в якій Роксолані відведено близько 20 сторінок, і три томи творів московського академіка Гордлевського про історію Османської імперії. Крім того, Загребельний особисто був у Туреччині — в місцях, пов’язаних із Роксоланою, і в Рогатині Івано–Франківської області, де народилася Настя Лісовська.
А потім, у 1993–2003 роках, на кіностудії «Укртелефільм» був знятий телесеріал «Роксолана» (режисер Борис Небієрідзе). Його сюжет ґрунтувався на мотивах однойменної повісті Осипа Назарука, яку серед усіх творів про Роксолану спеціалісти вважають найкращим. Ця повість була написана у час війни та революції в 1918–1926 роках у Львові, на Херсонщині, у Відні та Філадельфії, а перероблена у місті Лева в 1927–1929–му. Телефільм мав понад 50 серій — стільки вечорів Роксолана приходила в наші домівки у виконанні нині народної, а на той час заслуженої артистки України Ольги Сумської.
Хюррем — «та, що сміється», «весела, радісна». Так нарекли в гаремі сміхотливу бранку Настю Лісовську.
Ми мали можливість побачити і турецький телесеріал «Величне століття. Роксолана», який вийшов на екрани у 2011–2014 роках. Критики побачили в ньому деякі неточності. Судячи з їхніх зауважень, романтична історія Роксолани і Сулеймана та розквіту Османської імперії тут взята лише за основу, а решта — фантазія сценаристів.
Якщо вже говорити про правду і вимисел щодо життя Роксолани — Насті Лісовської, то письменниця, кандидатка мистецтвознавства Олександра Шутко (до речі, уродженка Нововолинська) спростувала 8 міфів про цю жінку у своєму дослідженні «Роксолана: міфи та реалії». Наприклад, за її твердженням, дівчина, яка з’явилася на світ у родині українського православного священника і була для шляхти холопкою, не могла мати польського прізвища Лісовська. Мовляв, на землях Західної України у ХVІ столітті вживалися здебільшого прізвища, що закінчувалися на «енко». Або таке: ніби Хюррем, попри неймовірний кар’єрний злет в Османській імперії, піклувалася про свою батьківщину. Як доказ наводять інформацію про зменшення кількості людоловських набігів кримських татар на українські землі за часів перебування Насті в Стамбулі. Але ці відомості, на думку дослідниці, не є переконливими, адже припинення набігів було вимогою мирної угоди між султаном Сулейманом і польським королем. Ба, більше! В одному з ранніх своїх послань чоловіку, який був тоді на війні з угорцями, Хюррем писала: «…Хай допоможе Вам Аллах, щоб із своєю щасливою зіркою і царським знаменом здобували завжди перемоги над нікчемними й мерзенними невірними».
«Ти той єдиний чоловік, заради якого, якщо потрібно буде, я зумію розпрощатися зі своїм життям»
Але, мабуть, уже жодні мистецтвознавчі дослідження не зможуть, як мовиться, похитнути ту легенду, якою стала для нас дівчина з Рогатина — Роксолана, листи котрої надихали наймогутнішого правителя Османської імперії — султана Сулеймана Пишного. Сім найромантичніших із них з цікавістю прочитала в інтернеті і вам пропоную.
«Якщо ти будеш усміхатися, буду усміхатися і я. І зовсім не важливо, чи побачиш ти мою усмішку. Адже важливо не те, що ми бачимо, а що ми відчуваємо».
«Ти — світло. Ти — подих. Ти — шепіт всіх найніжніших слів у світі. Ти — моє везіння. Ти — початок усіх початків. Ти — той єдиний чоловік, заради якого, якщо потрібно буде, я зумію розпрощатися зі своїм життям».
«Що зробити для тебе, аби ти повірив у вічність моєї любові до тебе? Я зроблю все, що захочеш — прийду в твій сон, стану місяцем або сонцем, зникну і з’явлюся, скажу або прокричу будь–яке визнання. Скажи лише одне тільки слово — і я розтану крапелькою усмішки на твоєму обличчі, яке я дуже люблю».
«Я отруєна отрутою розлуки, і немає протиотрути. Веселка зникла, птах щастя покинув мене… Немає більше того безмірного щастя бути коханою. Дощі моїх сліз нехай проллються на твою Османську землю. Нестерпний біль оселився в моєму серці. Немає сил дихати. Немає сенсу жити. Немає можливості бути щасливою».
«Хочеться купатися в світлі твоїх очей і одночасно ніжитися на теплих пісках твоїх солодких поцілунків. Хочеться відчувати твоє дихання і підлаштовуватися під нього своїм серцем. Коли я тримаю твої руки, я вмираю. Вогонь кохання розгорається в моїй душі, починається пожежа, яку не можна загасити! Коли чую твоє ім’я, в моїй душі тремтять струни кохання. Я тану, я стану водою і втечу».
«Ти в моєму житті, немов струна, яка поєднує в собі всі октави і ноти, ллє в мою душу мелодію любові. Твої очі освітили моє життя під новим ракурсом — ракурсом щастя, любові і нескінченного благополуччя».
Мудрий, освічений, «щиро людяний» Сулейман нарешті знайшов жінку, яка в усьому його розуміла.
«Ми були створені Аллахом одне для одного, призначені долею. Ніколи і ні за яких обставин я не залишу Вас, Повелителю. Мій рідний, мій улюблений Сулеймане, не потрібні мені ні золото, ні коштовності, ні подарунки, лише хочу бачити Вас поряд».
Такі трепетні зізнання українки зі світовим ім’ям — «ниточка» до ще однієї мрії: побувати у Стамбулі та відвідати мечеть Сулейманіє, щоб побачити могилу Роксолани. Вона похована поряд із Сулейманом на мусульманському кладовищі — некрополі державних діячів Османської імперії.
P. S. І ця мрія завдяки любові дочки до сюрпризів збулася навіть швидше, як я сподівалася. Січневої пори ми прилетіли у Стамбул. І, звичайно, наш шлях проліг насамперед до Роксолани. Ось ми біля її усипальниці. До речі, під час цього туру вже від самих турків довелося почути те, про що до цього лише читала: ставлення до знаменитої українки неоднозначне, оскільки вважається, що вплив Хюррем на Сулеймана Пишного зламав хід історії Османської імперії зовсім не в кращий для неї бік. Але на шляхах століть ім’я Роксолани не загубилося — це точно!
Катерина ЗУБЧУК
