«Колись я глузувала з літніх жіночок, які тримали десятки кішок. Але зараз переглянула своє ставлення».
«У той день вперше зрозуміла, як це — тебе люблять за те, що ти просто є»
Монолог 70–річної жінки
У 20 років я задихалася від бажання одержати любов…
У 40 мені вручили звання «Почесний донор любові», який щедро ділився останньою з дітьми та чоловіком.
У 60 на мене накочувала така втома, що я вже навіть тієї любові не хотіла.
А в 70 я взяла з притулку молодого собаку — дівчинку–дворнягу. І в той день вперше зрозуміла, як це — тебе люблять за те, що ти просто є. Не будемо кривити душею: люди люблять нас за певні якості, риси характеру чи поведінку, а я ж відчула безумовну любов.
Люди люблять нас за певні якості, риси характеру чи поведінку, а я ж відчула безумовну любов.
Жучка втикається в мене мокрим носиком, дивиться таким поглядом, як жодна людина на світі не дивилася, заради мене вона готова на все. І я для неї — найкраща.
Ви знаєте, колись я теж глузувала з літніх жіночок, які тримали десятки кішок. Але зараз переглянула своє ставлення. Нам варто сміятися над собою за те, що ми програємо тваринам у віддачі любові…
Варто над цим подумати…
Лілія ГРАД
