Усі свої рішення Катерина Нікітенко приймає самостійно. І навчання у медичному виші, і водолазна практика, і військова служба — її свідомий вибір.
Першій в українській армії жінці-водолазові всього 19 років!
Одеситка Катерина Нікітенко пройшла випробування, які не під силу майже 70 відсоткам чоловіків
Дівчина за короткий час здобула водолазну кваліфікацію, чим здивувала колег і друзів. Катерині немає і 20, а її фізичній та психічній витривалості можна по-доброму позаздрити!
Медик — добре, а військовий медик — ще краще
До неймовірних навантажень, які криються за скупим формулюванням «водолаз», авантюрна юнка давно була підсвідомо готова. З першого курсу навчання в Ізмаїльському медичному училищі знала, що хоче здобути ще й військову спеціальність, бо медик — це добре, а військовий медик — ще краще.
Не встигла вона отримати диплом про медичну освіту, як звернулася до командування Військово-морських сил із проханням призвати її на службу. Катерину взяли фельдшером у водолазну школу. Посада передбачала медичне забезпечення спусків. Але був і пункт про обов’язкове занурення самої медички: вона мала одержати допуск до спусків у барокамері для надання меддопомоги аварійним водолазам, які проходять лікувальну рекомпресію.
Дівчина зрозуміла, що хоче не тільки допомагати, а й спробує сама зануритись: «Я побачила, як тренують курсантів, і також захотіла всьому цьому навчитися. З першою групою працювала як фельдшер, а вже з другою розпочалася серйозна професійна підготовка».
«Ми плавали зі зв’язаними руками та ногами»
Романтики підводного світу, що уявляється багатьом, у водолазній справі не було ані краплі. Нелюдські навантаження, дихальна витривалість — вправи щогодини чергувалися і не давали можливості розслабитися. «Нам намагалися створити реальні умови загрози для життя, імітуючи напади, аварійні ситуації, змушуючи боротися, долати свої страхи та паніку. Дуже сильно втомлювалися як психологічно, так і фізично. Ми плавали зі зв’язаними руками та ногами, довго перебували у воді, утримували додатковий вантаж вагою від 10 до 20 кг, та ще й передавали його по колу», — пригадує Катерина Нікітенко.
Катерина навчилася затримувати дихання до трьох хвилин, за які встигає пропливти близько 50 метрів.
Загалом дівчина–водолаз під час навчання провела понад 11 годин під водою, занурюючись на глибину до 30 метрів. Вона навчилася затримувати дихання до трьох хвилин, за які встигає пропливти близько 50 метрів. Катерина розповідає, що був серед них курсант, який затримував дихання в статиці аж до 4 хвилин. Коли ж довелося випробувати це вміння в динаміці, то на затримці дихання він не зміг здолати навіть 20 метрів. Катерина систематично робить дихальні вправи, аби згодом іще збільшити час, який зможе провести без повітря під водою.
Титул першої інструкторки-«русалки» чекає на свою потенційну володарку
Дівчині подобається справа, якою вона займається. Перед зануреннями щоразу ретельно перевіряє своє спорядження, тиск повітря у балоні, утримує все у справному стані. Після кожного підняття на поверхню вміло обслуговує всі механізми, що були в солоній воді, бо кристалізована сіль може заподіяти непоправну шкоду.
Вона відкидає всі пропозиції про допомогу, як–от: піднести важкий балон чи підготувати комплекти спорядження, адже прагне опанувати водолазну професію якнайкраще. Така завзятість дає результати: цього року Катерина Нікітенко стала переможцем у всеукраїнських змаганнях зі спорту бойових плавців — акватлону. За правилами на гомілки спортсменів за допомогою манжета кріплять стрічки. Їх потрібно зірвати в суперника, борючись у басейні під водою в межах спеціального рингу розміром 5 на 5 метрів. Поєдинок триває три раунди по 30 секунд, перерва між кожним — хвилина. Спортсмен–акватлоніст має бути підготовлений до екстремальних ситуацій на воді та під водою і повинен миттєво відреагувати на небезпеку.
Зараз Катерина проходить службу в лавах Військово–морських сил і має амбітні плани на майбутнє. Вона готується пройти інструкторські курси та стати першим серед жінок інструктором–водолазом. На запитання, що ж їй надавало сил пройти випробування, на яких відсіюється до 70 відсотків чоловіків (50% — на вступних іспитах, ще до 20% — під час навчання), Катерина Нікітенко каже: «Я бачила, як здаються деякі хлопці. Розуміла, що як єдина дівчина маю боротися і здобути омріяну професію».
