Біля луцького собору буяє розарій.
Біля луцького собору розцвіли тисячі троянд. Наша ранкова добірка
«Перед воротами Едему троянди пишно розцвіли»... І хоч у поезії Миколи Гумільова було їх лише дві, його слова влучно характеризують подвір’я кафедрального собору Святої Трійці. Тут квітує розарій: на кожному кущі червоний, білий, рожевий, жовтий пуп’янок, наче Господь розсипав нам своє благословення
Одразу за брамою перед кладовищем і навколо будинку духовної консисторії ростуть переважно троянди — давній символ чистоти й піднесеності.
Розарій почали облаштовувати у 2014 році з благословення митрополита Луцького і Волинського Михаїла. Тоді територію біля собору перепланували й засадили квітами. Сьогодні тут цвіте близько тисячі кущів української, польської та англійської селекцій. Опікується ними викладач Волинської православної богословської академії, кандидат мистецтвознавства Тетяна Бокій.
Опікується ними викладач Волинської православної богословської академії, кандидат мистецтвознавства Тетяна Бокій.
Троянди у класичному поєднанні з лавандою та самшитом створюють неповторну атмосферу й ще один привабливий куточок нашого міста. Тут можна заховатися від тяжких думок, полікувати душевні рани, помолитися чи просто відчути повноту життя. Розарій радує цвітом упродовж теплої пори року, тож насолодитися ароматом квітів, які надихають на добро і позитивний лад, й помилуватися красою райських кущів ще можна буде до осені.
Буяючи біля храмового цвинтаря, троянди ніби закликають парафіян уважніше ставитися до природи: насаджувати живі квіти на місцях спочинку наших рідних, а не приносити штучні.
Ірина ПАСІЧНИК.
У старенькому дворику більш не купатимуться горобці
— Не йди у калюжу, — відтягує за руку синочка від калабані мама.
— То не я, то мої сандалі самі йдуть у воду! — відказує малий, а в очах стільки щастя! Аж світиться!
На подвір’ї луцької багатоповерхівки уперше за 34 роки зроблять ремонт. Принаймні так заявили державні мужі, зібрали мешканців і показали офіційний документ на підтвердження своїх слів. Відразу згадалася історія з братом, який у дитинстві не сам міряв калюжі біля будинку, а взуття його «вело в них». Подумала: скільком шибеникам увірветься оте малече щастя — стрибати по баюрі? Водночас дорослі мріють побачити облагороджений дворик…
Аж страшно, скільки літ пройшло, поки невеличке подвір’я на вулиці Ковельській дочекалося своєї черги на благоустрій. Доріжки, що ведуть до під’їздів, розбиті, вкриті ямами. Все частіше збирають дощову воду, стають усе глибшими, як душевні рани мешканців, які чекають ремонту десятиліттями. Розсунулася дорога від старості, кажуть.
Все частіше збирають дощову воду, стають усе глибшими, як душевні рани мешканців, які чекають ремонту десятиліттями. Розсунулася дорога від старості, кажуть.
А я думаю: радше, через забуття. Чи є щось страшніше від цього? Щоб не залишатися сам на сам із цією бідою, старенький асфальт ловить дощові краплини й радіє, віддзеркалюючи в них небесну блакить, тіні дерев, відблиски сонця і переливання кольорів веселки. Лише люди, розганяючи горобців, обходять стороною калюжі, бідкаючись, як не вступити в них чи не підвернути ноги у вибоїні.
Нарешті звернули увагу й на ті ями. А скільки їх ще у дворах Луцька, на сільських дорогах, на волинських і українських автошляхах… Колись, можливо, і про них згадають. А поки що вибоїни на дорогах лиш спонукають нас бути уважними.
Мирослава КОЗЮПА.
Уже й мурчикам заздримо…
У нашому будинку живуть сердечні люди, які люблять тварин. Чимало сусідів тримають собак, котів. Підгодовують і бездомних. А як же інакше. Вони ж частина екосистеми міста. Та й шкода нещасних створінь, викинутих на вулицю чиєюсь байдужою рукою
У нашому під’їзді захисником і годувальником безпритульних тварин тривалий час був знаний у мистецьких колах художник пан Аркадій, інтелігентний і мудрий чоловік, та його дружина пані Марія. Завдяки їхній доброті, вони ніколи не були голодні. Після смерті пана Аркадія естафету перейняли молодші мешканці. Тож приблудлим котам і собаці Мусі, яка «приписана» до нашого будинку вже не один рік і вважає себе господинею у дворі, не допускає зайд на свою територію, живеться непогано. Навіть під час карантину вони були ситі. Грілися на сонечку і насолоджувалися життям, спілкувалися одне з одним, на відміну від людей, які були позбавлені такої можливості.
Навіть під час карантину вони були ситі.
Ми не могли їздити в гості до рідних, ходити на роботу, піти на каву. Тож іноді заздрили котам: вони ситі і вільні, а в нас уже й гроші на харчування закінчуються. А підгодовувати ніхто не збирається.
Євгенія СОМОВА.
Календар
24 червня
Сонце (схід — 05.01, захід — 21.33, тривалість дня — 16.32).
Місяць у Леві. 4 день Місяця.
Іменинники: Марія, Аркадій, Юхим.
25 червня
Сонце (схід — 05.01, захід — 21.33, тривалість дня — 16.32).
Місяць у Леві, Діві. 5 день Місяця.
Іменинники: Ганна, Арсен, Петро, Іван, Степан, Тимофій, Онуфрій, Оксентій.
Контрасти карантину
Все частіше термометр показує +30. Тому й закономірно, що люди в таку нестерпну спеку тягнуться на природу, до води. При в’їзді у місто Володимир-Волинський, на мосту, донедавна був виставлений блокпост. Водіям та пасажирам міряли температуру. Медсестра у захисному костюмі, поліцейські — у бронежилетах та масках. Недоцільність такого пункту стала зрозумілою, і влада зняла пости, бо захворіти можна навіть від перебування під палючим сонцем
А за кілька десятків метрів розкинулась річка Луга. Людей спекотної пори — і дорослих, і малечі — дуже багато. Про яке там збереження дистанції може йти мова! Народ насолоджується водою і сонцем! Безпечні ми люди…
Про яке там збереження дистанції може йти мова! Народ насолоджується водою і сонцем! Безпечні ми люди…
Поруч – розгорнутий рятувальниками намет. Значить, такий відпочинок дозволено, незважаючи на погіршення ситуації з поширенням коронавірусної інфекції. Тому запитання: «Для чого виставляти блокпости? Яку вони роль мають виконати? Чи допоможуть убезпечити місто від зараження ще більшої кількості городян? І що має статися, аби ми самі почали турбуватися про свою безпеку?»
Роксолана ВИШНЕВИЧ.
Погода
Сезон опадів закінчується, і вже будемо насолоджуватися сонцем
Цьогорічні дощі мають локальний характер і випадають нерівномірно, наголошують синоптики. Вдихаючи свіже ранкове повітря, згадайте: усі погодні вибрики — наслідок зміни клімату, на які у першу чергу впливає діяльність людини. Живімо в гармонії з навколишнім світом — і він стане добрішим і до нас
За прогнозом чергового синоптика Волинського обласного гідрометцентру Світлани Гончаренко, 24 червня — мінлива хмарність, короткочасний дощ, місцями значний, грози, вдень подекуди град. Вітер північно-східний, 5–10 метрів за секунду, вдень місцями шквали 15–20 м/с. Нічна температура повітря 11–16 градусів тепла, денна — від 20 до 25 градусів вище нуля. За багаторічними спостереженнями, цього дня найтепліше було у 2016 році — плюс 30, найхолодніше — 1949-го, плюс 4 градуси.
За багаторічними спостереженнями, 24 червня найтепліше було у 2016 році – плюс 30, найхолодніше – 1949-го, плюс 4 градуси.
25 червня — мінлива хмарність без істотних опадів. Вітер північно-східний, 5–10 метрів за секунду. Вночі буде від 11 до 16 градусів вище нуля, а вдень — від 23 до 28 градусів тепла.
У Рівному 24 і 25 червня — хмарно з проясненнями. У середу йтиме дощ, вітер північно-східний, 3–5 метрів за секунду.Температура повітря від 18 до 23 градусів тепла. 25-го вітер дутиме зі сходу, 3–6 метрів за секунду. Температура повітря 17–25 градусів вище нуля.
