Іван Піддубний з Тельчів власноруч виготовляє отакі торбинки з кори дерева.
На Маневиччині роблять козубеньки, в які збирають ягоди в лісі
Червень пахне чорницею
Не так часто доводилось ходити за цими ягодами, але саме спілкування з природою уже викликало захоплення. Бо їхати треба було далеченько, години зо дві: легенько поскрипували колеса воза, чорногривий кінь, відчувши свободу, пришвидшував біг і над нами пропливали білосніжні хмаринки.
А вже в лісі, після цієї казково-дорожньої прелюдії, очікувала важка праця, оскільки трудились цілісінький день – від рання до смеркання. Тож і цього року щойно ягідки на низеньких кущиках налилися темно-синім забарвленням, як поспішили до них збирачі. Бо для сельчанина це дуже вдалий момент покращити сімейний бюджет, а для дітей, які не лінуються, – зібрати грошей на омріяну річ. Хоч варто було би людям разом з тим виховувати в собі екологічну культуру, адже пошарпані від брачок кущі – таки сумна картина.
Іван Піддубний з Тельчів Маневицького району ще й сьогодні власноруч виготовляє козуб або козубеньку (вже хто як називає) — посудину, в яку збирають ягоди в лісі, коли пасуть корів.
Старожителі розповідають, що збирання чорниць — то колись був цілий обряд. Люди, ідучи до лісу, молилися, щоб дав Бог сили попрацювати, натрапити на щедрий урожай і не заблукати. На місці співали пісень, стараючись якнаймоторніше перебирати пальцями. Шанували природу, бо знали, що ця чорна ягідка несе величезну користь людському організму. Кожен ішов з плетеною корзиною, бо саме в ній чорниці гарно зберігались.
Іван Піддубний з Тельчів Маневицького району ще й сьогодні власноруч виготовляє козуб або козубеньку (вже хто як називає) — посудину, в яку збирають ягоди в лісі, коли пасуть корів. Виготовлена така своєрідна торбинка з кори берези, молодої вільхи або верби, посередині скріплена прутиком. І зручна тим, що коли не маєш з собою ніякого посуду, то можна її зробити просто на місці, оскільки вона не потребує вельми премудрих зусиль. Навчитися її робити зможе кожен, аби лиш бажання. Отак спостерігаєш за худобою і разом з тим збираєш смачні ягідки до козубеньки, а їх у лісі є чимало: і ожина, і малина, і сунички.
... Одним словом, кілька таких поїздок до лісу — і на всю зиму наша сім’я мала з чого варити компоти. І хоч я й не любила особливо ласувати цими природніми дарами, але домашнім щедро перепадало по тарілці ягід із цукром. Мені ж найбільше подобався весь цей процес якоїсь єдності між людьми, бо покусані комарами, зморені літньою спекою, замурзані, але щасливі всі поверталися додому з повними корзинами чорниць.
