Михайло Булгаков сам зробив дружині аборт, його діти — ​книги

«Бог мене покарає за Тасю…»

У 17 років до Булгакова прийшло кохання в особі на рік молодшої Тетяни Лаппи. Дівчина приїхала з Казані на канікули до Києва, де її тітка працювала в педагогічному товаристві разом із матір’ю Михайла. «Цей хлопчик покаже тобі місто», — ​сказали юній гості. Вона стала першою і єдиною вінчаною дружиною майбутнього письменника, який тричі був жонатим.

Закінчивши гімназію, юнак подав «прошеніє» в університет святого Володимира на медичний факультет за спеціальністю «Педіатрія». Згадують, що він дуже любив дітей, «ті ходили за ним, роззявивши рота».

Хоча матір Михайла вмовляла Тетяну: «Не одружуйтесь! Йому ще рано!», молоді невдовзі побралися. Вони часто терпіли нестатки, і тоді дружина закладала в ломбард єдину коштовну річ — ​золотий браслет, подарований її батьками на весілля.

Якщо б не було поруч цієї жінки, з’ява Булгакова в літературі не відбулася б.

Навесні 1915 року у Київському університеті розпочалась призовна кампанія, і Михайло Булгаков зголосився на службу військовим лікарем. Однак його не взяли за станом здоров’я. Тож студент працював у лазареті Червоного Хреста на Печерську, поки не закінчив навчання на медичному факультеті.

Потім пішов добровольцем на війну. Опинився у військовому шпиталі Південно-Західного фронту, який дислокувався в Кам’янці-Подільському. За ним поїхала і дружина — ​сестрою милосердя. Дворянка, донька статського радника, якою в дитинстві опікувалися бони, гувернантки, Тася асистувала Михайлові при ампутаціях. Коли бувалі фельдшери втрачали свідомість, вона нюхала нашатир і тримала скалічені кінцівки, доки Булгаков пилкою відрізав їх.

Влітку 1916 року подружжя опинилося в Чернівцях. Ходили чутки, що коли в Хотині був поранений Василь Чапаєв, який з фронтом дійшов у ці краї, Булгаков прооперував його, хоча документального підтвердження такого факту немає.

Восени молодий хірург отримав призначення в станицю Нікольську на Смоленщині. Згідно з документами, за роки праці земським лікарем він прийняв більше 15 тисяч хворих й успішно виконав сотні операцій. Якось до нього привезли хлопчика, хворого на дифтерію. Врятувати дитину міг лише розтин трахеї. Хірург зумів звільнити дитину від смертоносної плівки, яка перекривала горло. Щоб не заразитися, зробив собі щеплення, яке викликало сильну алергічну реакцію. Через добу в нього розпухла шия, підвищилася температура, допікав біль, свербіла шкіра. Щоби полегшити страждання, Михайло попросив Тасю зробити укол морфію, потім ще раз. Так і «підсів», звик до наркотиків, без них чоловік ставав дуже нервовим, сварився, впадав у депресію.

Новина про те, що Тетяна завагітніла, викликала роздратування. Народжувати дитину було ризиком, і Булгаков власноруч зробив дружині аборт. «Бог покарає мене за Тасю», — ​казав він у моменти каяття. І справді, у письменника не було дітей, хоча, як згадують його сучасники, він дуже любив спілкуватися з малечею.

Письменником став завдяки медицині

Погрожуючи звести рахунки з життям, Тетяна вимагала, щоб вони повернулися до Києва. Гадала, що вдома, в оточенні рідних, Михайлові буде легше відвикнути від наркотиків. Але тут Булгаков почав лікувати венеричних хворих. У його руках опинилися медичні бланки строгої звітності. Він почав виписувати для себе морфій, а дружину змушував ходити по різних аптеках, щоб ніхто нічого не запідозрив.

Два роки Тетяна терпіла нервові зриви чоловіка, намагаючись урятувати його від залежності. За порадою вітчима Михайла — ​лікаря Воскресенського — ​вона поступово почала зменшувати дозу, а потім і зовсім стала вводити чоловікові дистильовану воду. Той терпів, вдавав, що не відчуває обману, бо розумів, що це його останній шанс вирватися з наркотичного полону. І таки вилікувався. Сталося це завдяки жертовності та любові його дружини.

У місті раз по раз змінювалася влада, послугами Булгакова- лікаря користувалися різні війська. У ніч з 2 на 3 лютого 1919 року його зарахували в армію УНР, звідки новобранець дезертирував. Потім переховувався в київських лісах від більшовицької мобілізації. Вже у вересні Михайло опинився у лавах Білої армії. Існує версія, що перед тим побував і в Червоній…

Приблизно у той же час він розпочав роботу над циклом оповідань про свою медичну практику (ранню редакцію «Записок юного лікаря»). Наприкінці жовтня 1919 року Булгаков разом із 3-м Терським полком переїхав на Північний Кавказ, там же опублікував перший свій фейлетон у газеті «Грозний».

Через місяць вони з дружиною прибули у місто Владикавказ, що у Північній Осетії, де розпочали роботу у військовому шпиталі. Там Михайло захворів на тиф, і знову Тетяна врятувала його, виходила. Через недугу він залишається в окупованому «червоними» місті. Приховуючи від більшовиків свою причетність до військової медицини, Булгаков починає працювати у місцевих газетах і поступово відкриває у собі потенціал письменника.

Лікарська практика Михайла Опанасовича тривала не більше п’яти років, та оскільки припала на час воєн і революцій, то була по-справжньому насиченою. І описав Булгаков будні медика-початківця дуже талановито, трохи іронічно, часом із чорним гумором. Він зробив це настільки майстерно, що британські кінематографісти вирішили екранізувати його автобіографічні «Нотатки юного лікаря» — ​цикл оповідань, опублікованих у 1925–1926 роках в журналах «Медичний працівник» та «Червона панорама». Роль булгаківського прототипу виконували актори Деніел Редкліф та Джон Хем, а трагічна комедія викликала чималий інтерес глядачів.

Московський період життя, подальше творче утвердження, культові романи — ​все це стало можливим завдяки самозреченню його першої дружини. Не випадково біограф Олексій Варламов писав: «Якщо б не було поруч цієї жінки, з’ява Булгакова в літературі не відбулася б». Ну а нам залишається додати, що великою мірою письменником його зробила медицина.

Оксана КРАВЧЕНКО