Вважають, що цей гриб має цілющі властивості.
«Їду мотоциклом і носом веселку чую»: як ми шукали попові яйця
По дивовижний гриб журналісти «Газети «Волинь» вирушили у глухий закуток Полісся
Його наділяють надзвичайними властивостями: і лікує чимало хвороб, і рани заживляє, і навіть додає чоловічої сили. Зрозуміло, що такий ледь не чародійний засіб має чималий попит. Хоча, якщо чесно казати, то до росту популярності гриба веселки кілька років тому немало спричинилися й публікації в мас-медіа.
Хай там як, але на веселку, або ж попові яйця, є постійний попит. Якось вдалося довідатися про чоловіка, який ще здалеку носом відчуває цього гриба (для непосвячених скажемо, що під час дозрівання веселка вельми смердить). Не поспілкуватися з таким унікумом було б гріх, тож ми помчали в село Дольськ Любешівського району, яке розташоване біля самого кордону з Білоруссю.
Там напитали хату Миколи Корця, який і є тим знаменитим грибником.
— Збираю веселку. І сам їм, і людям продаю, — каже Микола Васильович, поки їдемо глухими лісовими дорогами. — Перше яйце я їв і боявся. Не міг саме жувати, бо було протівно. Згадаєш того вонючого, що вистрелить, аж страшно. Думаю: «Хай ти пропадеш!». Їв з ябликом. Раз те вкусив, раз те. А зараз, то й з медом їм. Тре’ розрізати і туди чайну ложку меду покласти.
На базарі одне яйце коштує 10–15 гривень залежно від розміру, а півлітрова банка залитих горілкою грибів — 100 гривень.
Допитуємося, чи вплинуло це на сексуальне життя.
— Та вже крепко не дало в таких роках. Сьомий десяток іде. Але думка, що трохи є… — сміється наш співрозмовник.
Для приготування помічного настою веселку заливають горілкою у пропорції: 150 грамів гриба на 1 літр. Хоча можна й більше тих яєць сипонути: не пошкодить. А от оковита нібито має бути міцністю лише 33 градуси. Інакше спирт уб’є всі корисні речовини. Скільки треба пити такої настоянки, ми так і не допиталися. Микола Васильович сказав, що треба підходити індивідуально. Але розповів, що настій веселки використовують і для лікування ран. Особливо тих, які погано гояться. Тут же розповів історію про чоловіка, котрий хворів на цукровий діабет і якось пробив ногу гострою курячою кісткою. Що не робив — не допомагало. Але от коли тричі приклав заповітного грибочка — все як рукою зняло.
Послухали ми й розповідь, як дідові, старшому за 80, допомогло з раком простати, та й ще кілька історій. Не дивно, що веселка — бажана знахідка. На базарі одне яйце коштує 10–15 гривень залежно від розміру, а півлітрова банка залитих горілкою грибів — 100 гривень. Тому коли закупівельники запропонували «сотку» за кілограм, наш співрозмовник порадив їм шукати іншого дурня.
Трапляється цей гриб у листяних лісах з червня до пізньої осені. Наприкінці сезону його шукають поблизу вогнищ, де прогріта земля.
— Ще не вельми знайдеш, де він росте. Охочих багато, але йди пошукай! — трохи задерикувато каже Микола Васильович і буквально за якусь мить просить: — Гальмуй! Отуто! Зараз станемо над канавою.
Виходимо з автівки і, поки я беру речі, чую вигуки: грибник уже знайшов перше попове яйце. Ну, як таке може бути?! Затим ще більше заглиблюємося в ліс. Я все допитуюся, як же вдалося помітити веселку в канаві.
— Бо я знаю, де вони ростуть, — гордо каже пан Микола і додає: — У лісі шукаю по смороду, що йде від того, який уже вистрелив, а біля нього є яйця. Їду мотоциклом і носом чую, де росте гриб.
Натхненні цими словами розходимося. Під покровом дубків, грабів та ліщини земля встелена м’яким шаром листя. У таких лісах трапляються опеньки. Через трохи Микола Корець потягує носом: мовляв, десь близько є гриб. Чесно зізнаюся, що я нічого не відчув. Ходимо колами поки таки не натрапляємо на продовгувате біле тіло веселки, що вже вистрелила. Оглядаємо з усіх боків. Нюхаю цю мерзоту. Як на мене, то пахне він не гнилим м’ясом, а має неприємний специфічний запах якоїсь хімічної речовини з легкою ноткою ацетону. Коротко кажучи, смердить міцно.
— Після того, як вистрелить, то через три дні його вже нема, бо все тіло з’їдає жук. Залишається тільки яйце внизу, — пояснює Микола Васильович. — Кругом нього можна погребтися в листі і ще знайти яйця. Бо так не побачиш, воно ж сховане.
За його порадою починаємо розгрібати усі підозрілі горбки під шаром листя. Невдовзі і я натрапляю на попове яйце: невелика білувата кулька, що сидить у землі. Потому ми натрапили на ще кілька. Зносимо «здобич» докупи. Кажуть, що коли яйце дозріє, то тіло гриба (яке нагадує чоловічий орган) вистрілює з нього за 15 хвилин.
— Колись привіз яйце до хати і поставив у склянку, думаю: може виросте. А тут вже той… штикар. Навіть у холодильник покладеш — і то, як йому прийде пора, він вистрелює, — пояснює наш спец із пошуку веселок.
Ну, що ж — прийшов час куштувати веселку. Так-так, їх їдять сирими, бо тоді вони найбільше помічні. А «само хароше, то що внизу», тобто найпомічніше — то слиз. І якщо люди їли і не вмерли, то й нам нічого не буде. Отож, ми розділили одне яйце на двох із редакційним водієм Миколою Денисюком. Враження такі: ніякої відрази (у такій фазі розвитку гриб ще не смердить), серединка смаком дійсно нагадує брукву, як і обіцяли.
Ну, а хто таки хоче випробувати лікувальні властивості — вперед у ліс або на базар. Саме пора на веселку.
