Тарас із Волині став Героєм. Посмертно…

Президент Володимир Зеленський присвоїв звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» молодшому лейтенанту 24–ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Тарасу Матвіїву, який загинув під час бою 10 липня у районі села Троїцьке Попаснянського району Луганської області.

Під час ворожого обстрілу 31–річний Тарас врятував двох своїх побратимів.

«Тарас Матвіїв на фронті з початку війни. Був волонтером і добровольцем, а у 2019–му почав службу в лавах ЗСУ. Під час ворожого обстрілу 31–річний Тарас врятував двох своїх побратимів, допомігши їм дістатися в безпечне місце. На жаль, сам загинув від ворожої міни. Саме завдяки таким людям Україна вистоїть і переможе. Це — ​приклад цінностей молодих поколінь українців, які творять нашу країну. Вічна пам’ять Герою», — ​сказав глава держави.

Тарас Матвіїв народився 18 лютого 1989 року у селі В’язівне Любешівського району Волині в сім’ї Валентини та Тараса Матвіївих, які згодом переїхали у місто Жидачів Львівської області. Він був у них єдиним сином. Мама Тараса — ​поетеса Валентина Матвіїв — ​цьогоріч у травні написала вірш, який, на жаль, став пророчим.

Василь КІТ.

Матері воїна

Валентина МАТВІЇВ

Одні казали їй: «Пишайся сином!»

А інші: «Нащо він туди пішов?!..» –

Гірчило їй від слів таких полином,

А часом аж холола в жилах кров…

Ну, як таке ви можете казати

У вічі цим найкращим матерям,

Які зростили мужнього солдата,

Що не віддасть Вкраїни ворогам?!

Чи ж не бажала б мати йому долі,

Далекої від клятої війни?!..

Щоб він у хаті жив, а не у полі,

Щоб на очах росли його сини!..

Та він обрав собі таку дорогу,

Щоб потім міг сказать своїм синам:

«Я все зробив, сини, для перемоги,

Аби здобути долю й волю вам».

Отож, коли лунає сміх дитячий

Поміж щасливих мирних ваших днів –

Згадайте матір, що десь тихо плаче

І молиться за воїнів–синів.