Як я була... футбольним м’ячем. Через непорозуміння між керівництвом ЖЕКу та Волиньобленерго. Колонка Олени ХАРЧУК

Про все за порядком. У нас вдома пропало світло. НП сталася ввечері, тож на негайний візит майстра і не сподівалися, проте, за порадою працівниці служби 15-80 Луцької міської ради, подали заявку в ЖКП №3, яке обслуговує наш будинок. Зранку наступного дня електрик і справді прийшов. Та його прихід чомусь нагадував листоношу Пєчкіна з відомого мультфільму: «посилку приніс, але я вам її не віддам...». Щоправда, у нас собака була зарита не у наявності чи відсутності документів, а в якихось непорозуміннях між керівництвом ЖЕКу та Волиньобленерго. От тільки ніяк не збагну: чому заручниками ситуації повинні бути мешканці будинків, яким випало нещастя обслуговуватися цим житлово-комунальним підприємством і які, до речі, сумлінно сплачують щомісяця за якесь ефемерне «утримання будинку»?

А в тому, що таких багато, не маю жодних сумнівів. Більше того – про саму проблему відомо широкому колу не лише споживачів, а й фахівців. Бо чи не за кожним номером телефону, куди мене футболили, майже одразу звучало: «А-а, проблемний 3-й ЖЕК», «Ну не пощастило ж вам», «З Юлдашевим непросто це вирішити» і т. д. Того дня моя мобілка була гарячою в буквальному розумінні – я до обіду «провисіла» на телефоні, обдзвонюючи всі можливі інстанції. Стрес посилювало ще й те, що трапилось це напередодні ЗНО, а моя дитина була позбавлена можливості готуватися. Жодні аргументи, прохання і навіть сварки не давали результатів. ЖКП-3 залишалося непохитним, як мур: Волиньобленерго пломбувало лічильники – нехай і ремонтує...

Маю надію, що Руслану Усмановичу все ж доведеться відповісти на ці та інші запитання, які йому поставлять уже в Луцькій міській раді та Департаменті житлово-комунального господарства. Чи не так, панове Григорію Пустовіт і Миколо Осіюк?

Але ж обслуговування внутрібудинкових комунікацій – прямий обов’язок житлово-комунального підприємства. Й інші ЖЕКи цю свою функцію виконують. Однак у третьому вважають інакше. Там керуються не договорами, статутом чи іншими документами, а вказівкою директора. Очевидно, навіть зазначені на сайті Луцької міської ради цілі діяльності ЖКП-3 – «фількіна грамота» для його керівника Руслана Усмановича Юлдашева: «Підприємство створене з метою задоволення потреб у його послугах (управління об’єктами нерухомого майна, в тому числі їх утримання на договірних засадах або в іншому порядку, встановленому чинним законодавством; ремонт, експлуатація та технічне обслуговування житлових будівель та споруд, в тому числі їх інженерного обладнання) та реалізації на основі отриманого прибутку інтересів територіальної громади міста Луцька» (https://www.lutskrada.gov.ua/pages/zhytlovo-komunalne-pidpryiemstvo-3).

Не кажу вже про совість, яка дозволяє отримувати гроші, не виконуючи своїх безпосередніх обов’язків. Але дивує: як це – у правовій державі (адже саме такою ми хочемо бачити Україну?) не надавати громадянам послуг, за які вони систематично і вчасно сплачують? На яких підставах керівник в односторонньому порядку скоротив перелік зобов’язань очолюваного ним підприємства? Хіба йому не відомо, що у випадку подібної неврегульованості проблему розв’язують у юридичній площині – шляхом укладання додаткових угод або в судовому порядку? Думала про все це запитати в пана Юлдашева. Але, на жаль, він не захотів зі мною спілкуватися – ані як із пересічним споживачем, ані як із журналістом.

Маю надію, що Руслану Усмановичу все ж доведеться відповісти на ці та інші запитання, які йому поставлять уже в Луцькій міській раді та Департаменті житлово-комунального господарства. Чи не так, панове Григорію Пустовіт і Миколо Осіюк? Бо інакше замість житлово-комунальних підприємств невдовзі матимемо удільні князівства, де директори ЖЕКів на власний розсуд вирішуватимуть, карати чи милувати. А чом би й ні: Юлдашеву можна безкарно змінювати правила гри, а іншим – зась?.. Тож хаос у житлово-комунальному господарстві міста неминучий, та ще й напередодні місцевих виборів. А воно вам треба?

P.S. Електрику нам таки підключили. Це зайняло 10 хвилин. А щоб добитися цього, затрачено було кілька годин робочого часу, кілька десятків дзвінків, а нервів – нема такої одиниці виміру... Принагідно хочу ще раз висловити вдячність працівникам групи оперативного реагування 15-80, які чергували 7 липня, – саме вони доклали найбільше зусиль, аби проблему вирішити, а не зіпхнути на другі руки...