А ми не захотіли бути «рупором Москви». Колонка Оксани КОВАЛЕНКО
У вівторок ми двічі відмовили в коментарях журналістам-радійникам із Москви, які телефонували в редакцію і наполегливо просили розповісти, «что же это у вас там в Луцке делается»
Надзвичайна подія з терористом і заручниками спонукала нас, журналістів «Волині», ретельно моніторити усі видання, аби оперативно інформувати читачів сайту газети. Можете собі уявити моє здивування, коли я виявила на відеоканалі YouTube програму про події в Луцьку на державному телеканалі країни-агресора «Россия1». У вівторок «московські» телевізійники з медіа, яке називають одним із головних рупорів російської пропаганди, вділило нам аж дві передачі. Певна річ, під «кремлівським» соусом.
У прямому ефірі «Россия1» раз по раз показувала луцький Театральний майдан, зловісний автобус, робили включення зі своїм кореспондентом. На підкріплення змонтували нарізку з українських новин різних місяців про вибухи гранат і замінування, «підклали» тривожну музику, надали слово своїм експертам — і вийшло, як хотіли, дуже страшно. Картинка, яку мав змогу спостерігати глядач (а покриття телеканалу, за Вікіпедією, на усі країни СНД, Західну Єропу, Близький Схід і США), виглядала настільки тривожно, що, якби я тут не жила, то подумала б, що наша щоденність з людьми у кафе, мамами з візочками, ринком з відрами чорниць і вишень — то марево.
З’ясовувати підвалини прецеденту для господаря свого дому — закономірність. А от коли в ньому (і в ефірі), як на одній зі своїх дач, демонструє хазяйновитість зайда, коли тикає брудним пальцем — це гучне нагадування, що українці — під невсипущим, злим і мутним оком Москви.
Тож в ефірі російського медіа лунали фрази на кшталт «в городе хаос плюс евакуация», «прибыли БТР-ы» (насправді був один), «в небе — дроны и вертолёты» (насправді літав лише дрон), «власти демонстрируют беспомощность». Російські експерти правоохоронних структур зі співчуттям, турботою і відчаєм щодо надважкої ситуації в Україні коментували відео з українських телеканалів… Що там казати, теракти близька їм тема! Правда, не бралися в контексті аналізувати свої колишні, як от Беслан, вибухи житлових будинків, штурм кінотеатру (відомий як трагедія Норд-Осту), коли влада розпорядилася застосувати газ, який знищив разом із терористами й чимало заручників. Зате згадали пов’язані з цією темою події в Америці та Європі: мовляв, там прокотилася хвиля терактів. Так і бачу, як стріли, пущені в глядача, підсипали пороху в його уявлення про той страшний західний світ, занурений у хаос і смерть. Дивіться, в Україні вже почалося! Тонка й грамотна маніпуляція. І кульмінаційна фраза про українську владу як «хунту»: «Взяли в заложники нашу дорогую любимую Украину». Один плюс: спецназівці, які працювали у Луцьку, мали би втирати сльози утіхи, почувши добре слово на свою адресу: «Ета ж наши савецкие ребята, обучены по нашим схемам».
Нам, звичайно, ще доведеться аналізувати деталі надзвичайної події для усієї держави. Як це стало можливим? Чому саме тут? Це справді ідея саме отого «Плохого»? Надто багато запитань без відповіді, незрозумілі моменти у відео про звільнення заручників і, як завжди, багато домислів і коментарів «всевидящих».
З’ясовувати підвалини прецеденту для господаря свого дому — закономірність. А от коли в ньому (і в ефірі), як на одній зі своїх дач, демонструє хазяйновитість зайда, коли тикає брудним пальцем — це гучне нагадування, що українці — під невсипущим, злим і мутним оком Москви. Тож зі своїм сміттям у хаті, і задавненим, і свіжим, маємо поводитись акуратно.
P.S. А ми таки у вівторок двічі відмовили в коментарях журналістам-радійникам із Москви, які телефонували в редакцію і наполегливо просили розповісти, «что же это у вас там в Луцке делается». Бо коли кремлівські терористи захопили в заручники Крим і частину Донбасу, ніхто зі столиці Росії не дзвонив, щоб почути нашу думку.
