Зеленський призначив довічну стипендію волинянину

Президент України Володимир Зеленський призначив довічні державні стипендій учасникам бойових дій у період Другої світової війни 1939 – 1945 років. Серед них є волинянин.

Довічну стипендію отримав ветеран Другої світової війни з Волині Іван Ничипорович Павлюк.

Стипедії іменні. В указі, підписаному главою держави, вказані імена 25 учасників бойових дій Другої світової.

Довічну стипендію отримав ветеран Другої світової війни з Волині Іван Павлюк (на фото).

Довідка: Іван Ничипорович Павлюк – із села Переспа Рожищенського району. Нині йому 95 років.

Два роки тому газета «Голос України» описала його ратні подвиги.

30 березня 1944 року, відразу після визволення рідного села Бортяхівки, Івана Павлюка призвали в армію. Спочатку була полкова школа в Харкові, де отримав звання старшини. На фронті під Полоцьком його сміливість і кмітливість командування оцінило, присвоївши звання молодшого лейтенанта і призначивши командиром розвідувального взводу. У підрозділі було 45 бійців 13 різних національностей. Проте, як розповів Іван Ничипорович, зумів з усіма знайти спільну мову. Не раз доводилося ходити у ворожий тил за «язиками» — отримувати важливі для наших військ дані. Брав участь у визволенні Білорусі, Прибалтики, Східної Прусії.
Були кількадобові рейди через болота, непрохідні хащі і щодня — смертельний ризик. Під час однієї з таких вилазок отримав важке поранення в руки і ноги, потім — у лопатку. День Перемоги вже зустрічав у госпіталі. Ратний подвиг волинянина був відзначений двома орденами Великої Вітчизняної війни і кількома медалями, вже в наш час — двома орденами «За мужність».

Щодо знаменитих фронтових сто грамів, то колишній воїн розповідав: «Хто цією справою захоплювався, той далеко не доходив. Твереза голова всюди потрібна, особливо під час бою». Часто воїнам на передовій, особливо в спекотні дні, допікала спрага. На зустріч зі школярами пригадував, як під Старою Русою німці, бувало, гукали: «Рус, виходь воду брати» — і не стріляли по бійцях, які пробиралися з бідонами та флягами до річки. Потім і самі теж наповнювали ємкості живильною вологою. Обидві сторони знали: без води просто загинуть від спраги.

Одного разу смерть заглянула волинянину просто у вічі. Під час чергової вилазки за «язиками» їх помітили і закидали гранатами. До поранених підійшов німецький офіцер. Напарника Івана Павлюка застрелив відразу, у нього ж поцікавився, чи той комуніст? Так, він був комуністом, але під гімнастеркою носив невеличку іконку, подаровану перед мобілізацією тіткою. Німець побачив її і залишив його, мовляв, і так стече кров’ю.

Нагадаємо, Зеленський нагородив орденом волинського воїна посмертно.