Терориста зустрічало більше телекамер, аніж губернатора
Суд обрав Максиму Кривошу запобіжний захід
Зал Луцького міськрайонного суду, де обирали запобіжний захід для Максима Кривоша, котрий захопив автобус із заручниками, був переповнений журналістами. Стільки камер не збирали ані губернатор, ані голова обласної ради, ані народні депутати (навіть олігархічного штибу). То от хто нині справжня зірка — терорист!
Доки не прийшов суддя, колеги закидали Кривоша запитаннями.
— Основний терорист — держава. Я стріляв спеціально над головами. Мої вимоги ніхто не збирався виконувати. Думав, хоч владики церков зроблять заяви. Могли ж заявити, а потім прибрати запис, — філософствував на камери підозрюваний. — Тільки один Зеленський поговорив зі мною. Я ні про що не шкодую, а чи отримав результат — покаже час.
Коли зайшов суддя, Кривош відмовився вставати. А на запитання про місце проживання відповів: «Бомж, чи як там українською». Адвокат попросив кілька хвилин для роз’яснень підопічному та зняти кайданки, що й було дозволено.
Слідчий зазначив, що підозрюваний не має постійного місця проживання та стійких соціальних зв’язків, може впливати на свідків та потерпілих, адже йому загрожує пожиттєве ув’язнення.
На це Кривош заперечив, що у доповіді слідчого було дві брехні. По–перше, на його думку, він не посягав на життя поліцейського, коли кинув гранату.
Кривош наголосив, що Зеленський єдиний, хто виконав його вимогу: закликав дивитися фільм «Земляни».
— Я подзвонив до Жені (перший заступник голови Національної поліції України Євген Коваль. — Ред.), який був переговірником, і сказав, що викину гранату в бік джипа, яка не зірветься, — апелював Максим Кривош. — Так і сталося. Я помітив снайпера за колесом машини і сказав, що якщо його не приберуть, то кину іншу.
По–друге, Кривош наголосив, що Зеленський єдиний, хто виконав його вимогу: закликав дивитися фільм «Земляни».
— Підопічний попереджав про свої дії максимально можливо при тих методах, які він вибрав. Казав людям, щоб ті закривали вуха, коли мав стріляти. На початку поліцейські не мали захисту і можна було наробити біди. Однак підзахисний такого не зробив. У нього є неповнолітній син та брат, тому я не погоджуюся, що в нього немає соціальних зв’язків, — апелював адвокат. — Коли він поговорив із Президентом, то поклав зброю, попросив вибачення в пасажирів і вийшов. Прошу врахувати це.
Відтак суд пішов у нарадчу кімнату, а Кривош знову відчув себе зіркою. То казав чекати ще цікавіших новин, то зневажливо пояснював, що для нього немає авторитетів. Розповів, що телефони в людей відібрав, а потім давав покористуватися.
— А що було б, якби Зеленський не виконав вашу вимогу? — поставив хтось чергове запитання.
— А що було б, якби в баби була та штука? Ваше питання з цього розряду, — відрізав Кривош.
Казати на камери щось для дружини чи сина не захотів. Мовляв, це особисте. Врешті ще раз вибачився перед тими людьми, які були в захопленому автобусі.
— Ні, це був не спектакль. А якщо й так, то сценарій написаний мною, — заявив хвальковито. — Я називаю це перформенс. Ви знаєте значення цього слова?
Мудрі роздумування підозрюваного та не менш мудрі запитання перервала поява судді. Суд задовольнив клопотання слідчого про утримання під вартою на 60 днів без можливості внесення застави.
Р.S. — Він (Кривош. — Ред.) дуже добре підготувався і дуже грамотно діяв. Коли захопив автобус, спеціально вибрав той, в якому є шторки. Тому що не у всіх автобусах нині вони є. Кривош посадив заручників уздовж вікон, сам не показувався, тому снайпер не міг його зняти. Усі розмови про те, що треба було його прикінчити пострілом снайпера, можуть залишитися, знову ж таки, для диванних експертів. Ми не могли ризикувати життям нікого із заручників. І тому результат спецоперації — те, що всі вони залишилися живі, те, що терорист перебуває за ґратами, — я вважаю, це успіх, — заявив заступник міністра внутрішніх справ України Антон Геращенко.