Завжди так не буде. Щоденник Сергія НАУМУКА

…дивовижною правдивістю єврейського анекдота

Білорусь бурлить. Раптом виявилося, що тихі, мирні і суперлояльні (до радості тамтешньої влади) наші північні сусіди вже не хочуть бачити Бацьку президентом. Ще недавно все було спокійно, аж тут події посипались, як із мішка: нерепрезентативне інтернет-опитування, внаслідок якого до першої особи держави приклеїлося прізвисько Саша Три Відсотки, масове бажання поставити підпис за будь-якого кандидата, аби не за Лукашенка, протести та затримання. Хто б ще кілька місяців тому подумав, що таке можливе? Схоже, навіть білоруське КДБ проспало такий розвиток подій. За багато років за кермом Бацька, видать, розслабився і …забув старий єврейський анекдот.

Єдине, що можна сказати на його виправдання: не він один такий. Он у російському Хабаровську куди крутіше. Там на захист губернатора Сергія Фургала пройшла ціла серія мітингів. На вулиці за раз виходило до 50 тисяч людей, які скандували: «Фургал — ​наш вибір!» А потім ще й Владивосток підтягнувся. Уявляєте, і це в путінській Росії, де будь-яка опозиція зачищена до блиску. Не думаю, що центральна влада сподівалася на таку реакцію і відповідь на затримання губернатора. Теж забула анекдот.

А він, виявляється, дієвий. Тож нагадаю. Приходить до рабина старий єврей, скаржиться на життя і просить пораду, як бути. Той показує напис над дверима будинку: «Завжди так не буде». Знічений прохач іде геть. Через якийсь час він повертається вже в іншому настрої, пристрасно дякує. Мовляв, після тих відвідин усе пішло на лад. Рабин мовчки показує на той самий напис: «Завжди так не буде».

…наполеонівськими планами аграрних чиновників

До 2024 року в Україні може бути створено 10 тисяч сімейних ферм. Таку заяву зробив заступник міністра розвитку економіки, торгівлі й сільського господарства України Тарас Висоцький. «Наша мета — ​мінімум 10 тисяч сімейних фермерських господарств за 2–3 роки. Створювати їх зможуть лише люди, які володіють землею. А великим холдингам та іншим юридичним особам немає сенсу домовлятися з селянами про заснування фермерських господарств заради купівлі землі», — ​сказав Висоцький. 

Мені ще не доводилося чути про прийом молока від одноосібників першим сортом (хоча, може, такі є — ​тоді відгукніться). Навіть якщо вони використовують доїльні апарати та охолоджують продукцію. Від селян приймають молоко тільки другим сортом. 

Створити такі господарства зможуть тільки власники землі. Для цього вони мають зареєструватися підприємцями. Мовляв, нині одноосібники не можуть отримувати дотації від держави (заступник міністра, вочевидь, забув, що досі такі виплати були, наприклад, на трьох і більше корів, на молодняк, компенсація на купівлю сільгосптехніки, яка не всім надійшла, але менше з тим). Такі господарства не матимуть права здавати землю в оренду, що убезпечить від схем з боку агрохолдингів.

На думку чиновника, передумовою стане впровадження ринку землі. Новоствореним хазяйствам нададуть підтримку (нині 3 тисячі на гектар, заступник міністра надалі обіцяє більше), їм компенсуватимуть єдиний соціальний внесок, платитимуть 5 тисяч гривень на молочну корову та запровадять пільгове оподаткування.

От тільки чи привабливо це для селян? Бо стати підприємцем у наших умовах наважиться не кожен. Та й про урівняння в правах із великим бізнесом не йшлося. Скажімо, мені ще не доводилося чути про прийом молока від одноосібників першим сортом (хоча, може, такі є — ​тоді відгукніться). Навіть якщо вони використовують доїльні апарати та охолоджують продукцію. Від селян приймають молоко тільки другим сортом. А якщо вони зареєструються фермерами-підприємцями, то переробники одразу кинуться приймати першим чи вищим сортом? Вельми сумніваюся. Тому й гарна цифра — ​10 тисяч — ​не викликає в мене захвату. Вже не одного чиновника пережили. І чим вони тільки не хвалилися.

…карантинним шансом волинських агросадиб та турфірм

Коронавірусна пандемія спричинила просто колосальні зміни. Вони зачепили фактично всі сфери життя. Ніхто не порахував, скільки фірм розорилися, цілі галузі перебувають в стагнації.

Разом із тим, як і кожна криза, коронавірусний карантин відкрив нові можливості. Якщо зовнішній туризм переживає найгірші часи за багато років (і хтозна, коли вийде на докарантинний рівень — ​та чи й вийде?), то внутрішній потроху оклигує. Як не крути, люди хочуть відпочити. А за відсутності доступних поїздок за кордон, хоч-не-хоч, звертають увагу на власну країну.

Тисячі разів уже писалося про українські красоти: неймовірну природу, пам’ятки та фестивалі. І не можна сказати, що все це залишалося непоміченим. Та часто вітчизняні атракції мали менше уваги від туристів. Але все круто змінилося. Вже он і наші зірки на телебаченні рекламують поїздки Україною.

Тож дедалі більше людей шукають, на яке б озеро поїхати. Та й в Одесі, за повідомленням ЗМІ, справжнє нашестя відпочивальників. Не залишаться без уваги цікаві місця Херсонщини та Карпат. Це дуже класно, бо не лише більше бачитимемо свою країну, але й вкладатимемо гроші у власну економіку.

І отут є одне застереження. Якщо вже криза дала новий шанс для внутрішнього туризму, то хотілося б, аби наші підприємства та підприємці використали його на повну. Маю на увазі, щоб не розслаблялися (мовляв, так буде завжди) і підняли свої послуги на вищий рівень, стали ще кращими, ще конкурентнішими.

Шановні туроператори, не сприйміть це як повчання, а як побажання споживача.

Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.