То не діброва шелестить – «бабло» в кишенях шарудить. Колонка Сергія ХОМІНСЬКОГО
Тієї ночі я мав їхати з Києва до Луцька. Так сталося, що якраз і кум-далекобійник повертався на рідну Волинь своєю вантажівкою. Щоправда, йому вранці ще треба було розвантажитися в Рівному
Доїхали ми аж до виїзду на Луцьк, а далі він взявся шукати мені транспорт… за допомогою встановленої в автомобілі рації. Тільки з’являється на нічній трасі інша вантажівка, а Володимир і видає в «ефір»:
— Я такий і такий (марка і номер вантажівки), візьміть кума до Луцька.
Перший не відгукнувся. Другий відповів, але сказав, що звертає на Цуманському перехресті. Аж ось на «обрії» з’являється третій — лісовоз. Він якраз і погоджується «підкинути» мене. Швиденько дякую-прощаюся з кумом і сідаю вже в іншу кабіну.
Водій лісовоза — напрочуд комунікабельна і приємна людина. Розповідає, що грубезні дубові колоди везе аж із центральної України. Робить два рейси на тиждень. Але лісовоз на фірмі, де він працює, звісно ж, не один. Доправляють деревину в один із райцентрів на Волині, де її розпилюють на дошки і буцімто відправляють далі «на захід».
«Санітарна рубка» за «санітарною рубкою». І після кожної з них «сухостій» лишається на місці, а «підчищається» якраз набагато вигідніша з комерційної точки зору деревина.
Цікаво, що й сякі-такі документи на той дуб у водія є. Чому ж сякі–такі? — Бо документи «на 25 метрів», а по факту — 40 з гаком!
— А якщо патрульні зупинять і перевірять? — запитую я.
— Як?! Лазитимуть з рулеткою по колодах, а потім множитимуть на телефоні?!
Ціна за кубометр добірної дубової дошки в Європі може сягати тисячі євро. А великих вкладень лісозаготівля (не плутати з вирощуванням лісу!) не вимагає. Це вам не нафта чи газ, де треба витрачати час і великі гроші на геологорозвідку, буріння свердловин та прокладання шляхів транспортування.
З лісом набагато простіше: закуповуєш бензопили, орендуєш лісовози. Але головне — «підмащуєш» скрізь, де треба «підмастити». Ні, не деталі бензопили чи агрегати вантажівки — корумповане українське чиновництво. Бо інакше хто ж тобі дозволить різати той ліс, а потім відкрито везти його через пів України?
А нині таки ж ще й як ріжуть! І везуть! Постійно спілкуюся на цю тему з родичами та знайомими з Житомирщини, Волині, Карпатського регіону. Всі в один голос стверджують: лісовози з їхніх лісів вже мало не колонами йдуть — вже й по гриби скоро не буде куди гайнути.
Зрештою, на власні очі бачу ситуацію і в добре знайомих мені ще з дитинства лісах. «Санітарна рубка» за «санітарною рубкою». І після кожної з них «сухостій» лишається на місці, а «підчищається» якраз набагато вигідніша з комерційної точки зору деревина.
Це точно не спроба образити залюбленого у свою справу трудягу-лісівника. На тому безчинстві заробляє аж ніяк не він. А ось болить йому чи не найбільше. Адже саме він найкраще знає, якої праці та часу вартує виростити ліс.
