Спочатку майстриня не наважувалася продати жодної іграшки, бо під час роботи дуже до них звикала.
«Політиків не ліплю – не надихають!» – волинянка створює «живі» ляльки
Майстриню вже знають і в Україні, і за кордоном
Жителька Володимира-Волинського Ірина Ломакіна з вати та глини створює «живі» ляльки, що мають характер. Майстриню вже знають і в Україні, і за кордоном. Розповідає, що змалку дуже любила малювати та ліпити, але отримати художню освіту не вдалося, тому з часом це захоплення відійшло на другий план. На щастя, чотири роки тому жінка змогла розкрити свій талант, тож нині творить особливі речі.
— Виготовляти іграшки почала, коли була у декретній відпустці з молодшим сином. Пам’ятаю, в дитинстві приїхала до бабусі й побачила на новорічній ялинці дуже гарну прикрасу — собі таку захотіла… А кілька років тому напередодні зимових свят пригадала цю історію й вирішила спробувати зробити щось схоже сама. Перший мій витвір — дівчинка у зимовому кожусі та чоботях. Для мене ця робота особлива, — поділилася Ірина.
Її сини теж мають творчий нахил. Старший — Богдан — отримав художню освіту, викладає дітям малювання, а менший — Анатолій — вчиться у мами ліпити. Майстриня ж усі знання здобула самостійно. Каже, що для створення ляльок використовує тільки екологічно чисті матеріали.
— Лице роблю із глини, каркас — із мідного дроту, а частини тіла та одяг — із вати. Але остання годиться лише італійська, бо в українській дуже багато ниточок, а мені потрібна чиста і дуже гладенька, тому родичі з-за кордону надсилають. Шкода, що у нас поки що аналога не знайшла. А щоб красиво зобразити риси обличчя, використовую акварельні фарби і тонесенькі пензлики, — розповіла художниця.
Я виготовляю іграшки, подібні на людей, які мені в душу запали.
Продавати вироби жінка почала взимку цього року. Вартість однієї іграшки залежить від складності роботи: здебільшого від 700 до 1000 гривень. Найчастіше просять створити ляльку, схожу на ту чи іншу людину, у подарунок.
— Якось жителька Ізраїлю побачила мої напрацювання у соціальних мережах і дуже зацікавилася. Пам’ятаю, вона купила дівчинку в капелюсі й Алісу… А одна з робіт — сім’я Потоцьких — виставлена в червоноградському музеї на Львівщині. Зберігати іграшки можна дуже довго, навіть передавати з покоління в покоління. Головне, аби вода не потрапляла, — поділилася жінка.
На виготовлення однієї роботи Ірина витрачає близько двох тижнів. Вона вивчає не тільки зовнішній вигляд, а й дізнається якомога більше про внутрішній світ натурщиків. Каже, поки хоча б трохи не зрозуміє душу людини, творити не почне.
— Усі ляльки особливі, бо кожна має свій характер: коли лишаю іграшку просихати, буває, що рука трохи в іншу сторону прогнеться, ніби писати збирається, а часом погляд виходить озлобленим, хоча намагаюся зобразити усмішку, — розповіла майстриня.
Домашня колекція жінки різноманітна: Чарлі Чаплін, Януш Корчак, Джон Малкович, безліч казкових персонажів, але тільки не чиновників.
— Навіть не планую створювати Президента Зеленського чи інших державних діячів. Я виготовляю іграшки, подібні на людей, які мені в душу запали. Політиків не ліплю — не надихають! — усміхається.
За словами пані Ірини, трудиться вона щодня по кілька годин. Коли працює, не помічає, як минає час. Вважає цю справу покликанням, мріє проводити навчальні курси, майстер-класи та організувати власну виставку, аби це старовинне ремесло знову стало популярним.
Ірина КРАВЧУК.
