«На мій погляд, влада оголосила війну своєму народу».
Нобелівська лауреатка Світлана Алексієвич: «Лукашенко, забирайся, поки не пізно»
«Ти кинув народ у жахливу безодню, в безодню громадянської війни!»
Білоруська та українська письменниця, 72-річна Світлана Алексієвич (на фото), лауреат Нобелівської премії з літератури-2015 відреагувала на протести в Білорусі.
«На мій погляд, влада оголосила війну своєму народу, – заявила вона в інтерв’ю Білоруської служби Радіо Свобода, інформує «Українська правда». – Я бачу, наскільки радикалізується суспільство. Те, як веде себе ОМОН… Ніхто з нас навіть уявити собі не міг подібного. Ми бачили, як це відбувалося в інших країнах, але у нас стріляють в машину, де маленька дитина, і все в крові, вагітну жінку б’ють, затриманих душать колінами – це те, проти чого повстало чорне населення Америки.
Людей хапають на вулиці. Затримані сидять у спортзалах без їжі і води. І найголовніше – люди абсолютно мирні. Сьогодні [на акцію протесту] вийшов ланцюжок жінок, які просили: ми хочемо знати правду про вибори, не вбивайте наших чоловіків. Вони несли квіти, молилися біля Вічного вогню. А коли почали розходитися, на них напав ОМОН. Я навіть не кажу про те, що відбувається вночі. Це просто військові дії.
Людей хапають на вулиці. Затримані сидять у спортзалах без їжі і води. І найголовніше – люди абсолютно мирні.
– А що б ви хотіли сказати Олександру Лукашенку?
– Я хотіла б сказати те ж, що красиво сказала журналістка Світлана Калінкіна: «Іди красиво! ..» Але вже не вийде, вже кров [пролилася]. Забирайся, поки не пізно, поки ти кинув народ у жахливу безодню, в безодню громадянської війни! Іди! Ніхто не хоче Майдану, ніхто не хоче крові. Тільки ти хочеш влади. І це твоє бажання влади вимагає крові».
Наша довідка:
Світлана Алексієвич народилася 31 серпня 1948 року в Станіславі (нині Івано-Франківськ) в сім'ї сільських вчителів. Батько – білорус, мати – українка. Дитинство провела в українському селі у Вінницькій області.
8 жовтня 2015 року Світлану Алексієвич було відзначено Нобелівською премією з літератури «за її багатоголосу творчість — пам'ятник стражданню і мужності у наш час». Світлана Алексієвич – перший нобелівський лауреат в історії незалежної Білорусі; вона стала першим з 1987 року російськомовним письменником, що удостоєний Нобелівської премії з літератури. Вперше за півстоліття премія була присуджена письменникові, який переважно працює в жанрі документальної літератури; при цьому вперше Нобелівська премія з літератури присуджена професійному журналісту.
Світлана Алексієвич – перший нобелівський лауреат в історії незалежної Білорусі.
Одразу після нагородження Нобелівською премією на прес-конференції в Мінську Світлана Алексієвич звинуватила Росію у вторгненні в Україну. «Це – окупація, це – іноземне вторгнення». Вона зізналася, що плакала, коли бачила фотографії убитих під час подій у центрі Києва в лютому 2014 року. «Я люблю добрий російський світ, гуманітарний російський світ, але я не люблю російський світ Берії, Сталіна і Шойгу», — сказала літератор.
Щоправда, у липні 2016, виступаючи в Нью-Йорку, Алексієвич зробила контроверсійну заяву що виключно українці були винні у Голокості на території Білорусі, заявивши, що «карателі, які працювали на території Білорусі, вони були всі з України».
Найвідоміші книги Світлани Алексієвич: «Цинкові хлопчики» (1989), «Останні свідки. Соло для дитячого голосу» (1985), «У війни не жіноче обличчя» (опублікована 1985), «Зачаровані смертю» (1993), «Чорнобильська молитва: хроніка майбутнього» (1997), «Час sekond-hand (кінець Червоної людини)» (2013).
