Жителі Смоляви розповідатимуть і правнукам, як зустрічали свої святині у серпні 2020-го .
У Смоляві люди не стримували сліз, коли до їхнього храму повернули викрадені ікони
Минулої неділі це мальовниче село на Горохівщині зустрічало три святині, ревно молитися до яких ходили ще прапрапрародичі сучасників: образи Почаївської Божої Матері, Миколая Чудотворця і Марії Магдалини. Від щастя, що побачили рідні лики, плакали жінки й чоловіки, подію порівнювали з Великоднем, а Божу волю повернути ікони, викрадені трохи більше року тому, величали Його Небесною милістю для смолявчан
«У Марії Бєшко ледь не зупинилося серце, як побачила на екрані знайомий лик Божої Матері Почаївської»
…Не переповісти гіркоти, з якою люди згадують, як боляче було і старим, і малим від того, що якісь антихристи зневажили їхню 237-літню церквицю. Наче зіницю ока, берегли ж бо її, шанували, передану в спадок віками й односельцями, котрі намолювали храмову святість. Ніхто ніколи й подумати не смів, що якийсь зловмисник може наважитися взяти гріх на душу — винести з Божої обителі три образи, яким уже понад 200 років.
Але так сталося. Тоді ніхто не бачив облич гаспидів, котрі, пошкодивши замок на вхідних дверях, злодійськими руками вирізали з трьох рам полотна й винесли обереги з рідної домівки. Господь із палицею з неба не зійде, та Він, напевне, відчув, як смолявці люблять свої ікони, і по-своєму віддячив їм за це.
На початку травня цього року з телевізійних новин Україна дізналася, що завдяки спецоперації, проведеній слідчими ГУНП у Тернопільській області, працівниками відділу розслідування особливо тяжких злочинів та бійцями спецпідрозділу КОРД під процесуальним керівництвом обласної прокуратури було викрито організовану групу, що «займалася» антикваріатом. У Смоляві цей сюжет дивилася Марія Бєшко. Хоч медійники і швидко продемонстрували кілька вилучених образів, та пані Марія серед них встигла вирізнити знайомий лик Божої Матері Почаївської. «Господи, це ж наша ікона, яку викрали!» — скрикнула жінка. Від хвилювання у неї серце, здавалося, вискочить із грудей.
Ця звістка ластівкою не просто облетіла село — у кожному серці воскресила надію: «Може, то справді наші, смолявські?». А лідерка сільської територіальної громади Тетяна Столярчук помчала в поліцію, щоб задокументувати це припущення.
Тепер і вона, і настоятель місцевого храму Архістратига Михаїла згадують із вдячністю, з яким розумінням розмовляли з ними начальник Горохівського відділу поліції ГУНП у Волинській області старший лейтенант поліції Андрій Литвин та його колеги. Доки люди чекали, поліцейські, спілкуючись із тернополянами, бездоганно виконували свій обсяг роботи.
У файне місто Тернопіль, не рахуючись із часом та коштами, впізнавати ікони поїхали Анатолій Маслічук, Євгенія Петльованова, Лариса Романюк, Марія Бєшко, Тетяна Худоба. Свою допомогу надали адвокат Олександр Юзьков (молодший) із Луцька і водій Олександр Юзьков (старший), а 5 серпня 2020 року працівники Горохівського відділу поліції передали настоятелю храму отцю Андрієві Лотоцькому і боголюбивим парафіянам їхні законні обереги. Ця подія скромно відбулася в кабінеті головного поліцейського Горохівщини, у Смоляві ж тепер цей день буде ще одним щорічним святом.
Зустрічаючи образи, дорогу встелили пелюстками квітів…
Цього разу його розпочали в центрі села біля хреста. Невеличке роздоріжжя було барвистим від вишиванок, у яких діти й дорослі прийшли після вимушеної розлуки зустрітися з ликами Почаївської Божої Матері, Миколая Чудотворця, Марії Магдалини, воскресити в серцях молитви до них, зігрітися їхніми благодатними поглядами. Щоб допровадити ікони на мальовничий горбочок, де у своїй церкві люди почуваються найближче до Творця, дорогу до неї дітки встелили пелюстками квітів, а невтихаючу мелодію церковного дзвону, певне, чули і в довколишніх селах.
У дворі ж усі стали на коліна, вклоняючись благословенній хвилині й святиням.
У дворі ж усі стали на коліна, вклоняючись благословенній хвилині й святиням. Потому був натхненний акафіст отця Андрія до Божої Матінки. Трохи більше року тому, коли місцева церковна громада рішуче розпрощалася з Московським патріархатом, цей священник став тут настоятелем. Люди кажуть, що відразу вподобали його за мудрість, щирість, за справжню любов до України. Того знакового дня у духовного наставника смолявчан сяяли щастям не тільки очі, а й серце, кожне слово й усмішка… Радість урочистої миті з гостинними жителями села розділив собор священнослужителів на чолі з отцем Андрієм Лотоцьким. Прикрашена вишиванками й квітами церква–матінка, здавалося, щасливо усміхалася присутності багатьох дітей. Милозвучно лунав спів церковного хору під керівництвом Ніни Піцик, адже Господь щедро обдарував це село не лише працьовитими, а й співучими людьми! На всю Україну славлять його два народні аматорські колективи: «Василиха» та її співоча пустотлива юна «донька» — «Василинка». Аж дух перехопило, коли дівчатка Олександра Романюк, Христина Степенко, Христина Самолюк і Вікторія Бляхарчук заспівали «Боже великий, єдиний, нам Україну храни». Такої майстерності і злагодженості їхніх ангельських голосочків допомогла досягти викладачка Горохівської музичної школи Людмила Гетьманчук.
…Не хотілося, щоб закінчувався цей сонячний від світлих людських почуттів день. Отець Андрій щиро подякував головному поліцейському Горохівщини і подарував ікону Спасителя. Саме був день святого Пантелеймона, тож настоятель Свято–Покровського храму села Перемиль отець Назар Василюк привіз мощі святого, передані йому з Гори Афон, щоб і сусіди могли схилитися перед цілителем у молитовному поклоні.
Минулого тижня жителі Смоляви зібрали для наших захисників, які тримають рубіж на Донбасі, всю смакоту, якою селян щедро обдаровує літо. За це хлібороби отримали Подяку від командира військової частини А 1445 Ігната Талька. Її в церкві отцю Андрію передав від пана полковника волонтер із Берестечка Петро Чекус.
На цьому незабутньому дійстві було так гарно, як і має бути в родині, котра шанує свою християнську віру, гідність, порядність. Свято закінчилося велелюдним співом «Многії літа». Такого гарного і вдячного дзвінкоголосся не могло не почути святе Небо!
