Серед підкорених Олександром вершин є і Ельбрус — найвища гора Кавказу (5642 м).
Відомий мандрівник і письменник хоче за 37 днів пройти Україну з півночі на південь
Чоловік подорожує вже 20 років і за цей час відвідав 60 країн світу, здолавши 368 тисяч кілометрів
«Бюджет мого нинішнього маршруту — максимум 4 тисячі гривень»
Відомий чернігівський мандрівник, журналіст і письменник Олександр Волощук 7 серпня вирушив у чергову подорож. Цьогоріч він планував спочатку побувати в Сербії, а в липні–серпні — у Прибалтиці та Скандинавії. Але через коронавірусну пандемію «усі плани полетіли коту під хвіст».
«Та немає лиха без добра, як то кажуть. Завдяки карантину я деякі свої «білі плями» закрию», — вирішив Олександр і запланував відвідати в Україні місця, в яких ніколи не бував. Зокрема, містечка Короп та Ічня, а також Мезинський національний природний парк. Загалом маршрут проляже через шість областей: Чернігівську, Полтавську, Черкаську, Кіровоградську, Миколаївську й Одеську. «Це буде суто піша мандрівка. Я хочу пройти від крайньої північної точки України (це біля села Грем’яч у нас на Чернігівщині) до крайнього півдня (місто Вилкове на Одещині і ще трішки південніше — острів Анкудінов)», — поділився планами Олександр.
Олександр пройшов 37-ю паралеллю південної півкулі (Патагонією), маршрутом героїв роману Жуля Верна «Діти капітана Гранта» та відомою болівійською «Дорогою смерті», побував у болівійських та чилійських Андах, на озері Тітікака...
Цікаво, що зараз він крокує Україною в тих же черевиках (хоча й підлатаних), у яких мандрував дорогами південноамериканського континенту. Ночуватиме чоловік здебільшого у наметі. У свій 20 кілограмовий наплічник узяв мінімальний набір необхідних речей. Коштів витратити планує теж небагато: «3500, які я із собою беру. Ну, максимум чотири тисячі — це бюджет моєї мандрівки». Олександр користуватиметься звичайними картами. Бо в дорозі важко заряджати телефон і часто нема інтернету. Відстань у 1000 кілометрів чернігівець планує подолати за 37 днів. Щодоби він проходитиме 30 км. Мандрівник поділився своїм секретом, як йому вдається підтримувати такий темп: 30 хвилин іде, тоді 10 хвилин відпочиває, має перерву на обід. Так його денний піший перехід цілком відповідає 8-годинному робочому дню звичайного працівника. Водночас Олександр Волощук хоче спробувати побити свій попередній рекорд (43 км), який встановив 2016-го у Херсонській області, коли мандрував навколо Чорного моря.
Подорож Україною — один з етапів підготовки до пішого переходу через пустелю Гобі в Монголії, який він хоче здійснити наступного року. А якщо кордони все ще будуть закриті, то пройде Україну вже із заходу до сходу.
«А в Парагваї знайшов справжню… Волинь»
48-річний українець подорожує майже 20 літ. На його рахунку 368 тис. км та 60 країн світу. Під час кожної мандрівки вивчав життя української діаспори, а також досліджував тему масових репресій 1930–1950-х років. Упродовж останньої дев’ятимісячної подорожі Олександр Волощук подолав 23 тис. км і відвідав шість країн Південної Америки: Аргентину, Парагвай, Болівію, Бразилію, Перу та Чилі. Крім того, пройшов 37-ю паралеллю південної півкулі (Патагонією), маршрутом героїв роману Жуля Верна «Діти капітана Гранта» та відомою болівійською «Дорогою смерті», побував у болівійських та чилійських Андах, на озері Тітікака, в епіцентрі Великого чилійського землетрусу 1960 року, пройшов водним шляхом понад 1500 км фіордами Чилі, досяг берегів Магелланової протоки та Вогняної Землі. Загалом Олександр Волощук здійснив 16 тривалих подорожей, більшість з яких — автостопом, і написав 10 книжок.
У квітні чернігівець розпочав роботу над історичною повістю «Українці в Парагваї». Цікаво, що за додатковими матеріалами для своєї книги він приїжджав у Волинський краєзнавчий музеї. Адже 90% українських переселенців у Парагваї — волиняни. «Вони створили там Україну, про яку мріяли їхні батьки і діди. Їм навіть вдалося зберегти рідну мову — ту, якою на Волині говорили в 30-х роках минулого століття», — зазначив мандрівник. На своїй сторінці у Facebook він уже опублікував кілька уривків із майбутньої книги.
«Під час мандрівки я теж її не полишатиму. Щодня, думаю, матиму час хоча б один абзац додати. Тому що книжка писатиметься довго», — усміхається Олександр.
За матеріалами cheline.com.ua, ukrinform.ua, topnews.cn.ua, pik.cn.ua, day.kyiv.ua.
Ольга ВЕКЕРИК
