Нинішні батьки направду є першопрохідцями на дорозі з темою «Як віднадити від інтернету».
Як віднадити дітей від інтернету. Колонка Оксани КОВАЛЕНКО
«Добрий день. Звертаюся до вас із такою проблемою: моя донька дуже залежна від телефону та інтернет-друзів, без цього не може прожити ані години. Авторитетна думка для неї теж лише там. Їй зараз 15 років. Уже не знаю, що робити: чи самій починати жити в інтернеті, щоб мати спільні теми, чи набратися терпіння. Однак боюся пропустити проблему, а ще дужче не хочу втратити довіру»
Вік 15 років називають підлітковим, тож взаємини з такою дитиною схожі на рух тонкою кригою. Дочка чи син над усе цінує свій простір, право на таємниці й особисте життя. Мама, яка написала цей лист, правильно боїться нашкодити, бо методи боротьби й тиску тут антиприродні. Знову ж таки, у підлітків авторитети дійсно «живуть» не в рідних стінах. У доінтернетний час найбільш значущими особами для них ставали друзі, а тепер, очевидно, це ще й веб–товариші. Мої старші діти у цьому віці ще нормально сприймали угоди–вимоги про те, скільки сидіти в інтернеті. Тепер, переконана, це застаріло: гаджети стали як дихання, а «дистанційна» частина навчального року показала всім, що це і засіб дозвілля, і засіб засвоєння нової інформації. Крім того, доступність мобільного інтернету утруднює дорослим контроль за виконанням домовленостей. Нинішні батьки направду є першопрохідцями на дорозі з темою «Як віднадити від інтернету».
«За яких умов ти можеш на годину відкласти телефон? Давай-но пофантазуємо».
Без терплячості тут не обійтися: мусимо лагідно і спокійно слухати все, що дитина захоче розповісти про «оте» своє життя, важливо стримувати свої оціночні коментарі на кшталт «як ти могла таке коментувати» чи «не переписуйся з тими ненормальними».
У такі моменти уявляймо собі, що ми на переговорах міжнародного рівня. Тоді ниточки довіри міцнішатимуть, і ми, батьки, зможемо хоч щось контролювати. Межі дозволеного (контролю) з дорослішанням дитини дійсно варто розширювати. Це безсумнівно. Інакше рватиме пута і робитиме дурниці з упертістю й емоційністю, що властиві підліткам.
Отож, намагаємося довіряти, бачити у своїй поки ще «кострубатій» дитині особистість. За таких умов їй дуже важко буде виявляти ворожість, бо ж відчуватиме прихильність і розуміння! Якщо хочемо спершу хоч на годину забрати з інтернету, пробуємо пояснювати, що нас турбує, й домовлятися. «За яких умов ти можеш на годину відкласти телефон? Давай-но пофантазуємо», – пропонує мама. (Є психологи, які рекомендують, записувати варіанти дитини і свої, а потім шукати компромісні). Але «визволяймо» від телефона дуже маленькими кроками: на пів годинки, на годину. Інший момент: батьки можуть і мусять вимагати, щоб о певній годині увечері гаджет опинявся подалі від ліжка. Це про те, що межі, нехай ширші, аніж у 14 років, усе-таки існують! Так можна виграти ще кілька годин задля здоров’я.
Є нюанс: доведеться переглянути і свої звички засинання з телефоном, бо наші спостережливі маніпулятори піднімуть повстання. І не можна сказати, що будуть неправі: якщо батьки так перейнялися темою повноцінного сну, то мають бути послідовними.
Якщо син чи донька має хобі (знімає відео, береться вести кулінарний блог), можна піти, як пише мама-авторка листа, і собі в інтернет: знайти навчальні курси чи аналізувати блог автора, якого дивиться весь світ. Це направлення у більше цінне русло. Альтернатива в житті — зустрічі з реальними людьми, які багато досягли у сфері, що приваблює наших дітей…
«Мам, дивись, я себе сфотографував», – мій син, якому три з половиною, показує долоньку, уявний смартфон. Маленька ручка у цю мить для мене є символом того, що у його 15 проблема з ґаджетами набере нового виміру.
Маєте свої секрети подолання інтернет–залежності — пишіть! Наші адреси: [email protected] або ж [email protected], а поштова: 43025, м. Луцьк, просп. Волі, 13, «Цікава газета на вихідні».
