Не дай Бог, щоб нам, українцям, довелося бачити, як Путін «рятує» Білорусь. Щоденник Галини СВІТЛІКОВСЬКОЇ

…відлунням протестів сусідів-сябрів проти Лукашенка

Відчуття, які заполонили душу після президентських виборів у Білорусі, чимось нагадують передгрозову тривогу: і небо темніє ще не над головою, і гуркіт грому долинає здалеку приглушений, не голосний, а все ж охоплює неспокій. Дощу ждуть, бо він змиє бруд, освіжить, оживить. Але може бути й буревій, наслідки якого не можна передбачити…

Був час, коли дехто з українців навіть ставив Лукашенка у приклад нашим можновладцям, мовляв, у Білорусі все спокійно, стало, стабільно. Пригадую, років  8 тому молода сім’я з Рожищенського району вирішила переїхати у Брестську область. Чоловік — ​механізатор, дружина — ​медсестра, двоє діток. Спокусилося подружжя, що там дадуть постійну роботу, житло. Та й родичі з Ратнівщини, які в Білорусі давно «акліматизувалися», агітували.

— Обоє тямущі, не ліниві, такі ніде не пропадуть, — ​казали літні односельчани, та все ж радили майбутнім переселенцям не спішити продавати хату. І як у воду дивилися. Через півтора року повернулися ті додому. «Жити можна, але не звикли ми до такої системи», — ​скупо пояснювали.

«Жити можна, але не звикли ми до такої системи».

А тепер і у багатьох білорусів терпіння вже закінчилося. Офіційно оприлюднені результати виборів президента суспільство зустріло з обуренням. «Лукашенка геть!» — ​скандують люди, які вийшли на акції протесту. Події у Мінську часом нагадують Майдан в Україні. Такі ж гарні молоді обличчя. Така ж конвульсивна й жорстока реакція влади. Автозаки, побиття мітингувальників… А на вулицях жінки в білих сукнях із квітами, плакатами «Силою не будеш милим». Для них «Бацька» тепер став уособленням зла, старого, затхлого ладу в країні. Вони вимагають змін.

Однією з найбільш гарячих точок протистояння став Брест. Шириться хвиля протестів по всій країні. А під боком — ​путінська Росія. Пропагандисти Кремля заявляють: «Саме час, щоб втрутилися «ввічливі люди». Вони знають, як це робити».

Україна знає, що означає втручання «зелених чоловічків». І не дай Бог, щоб нам, волинянам, довелося спостерігати, як Путін «рятує» Білорусь. Така загроза з боку Росії, яка загарбала Крим і розв’язала війну на Донбасі, не видається примарною чи надуманою.

Стежимо за подіями у розбурханій країні, в багатьох наших містах українці влаштовують акції на підтримку білоруських протестувальників. Розуміємо: світ і час тепер такі непередбачувані…

… чиїм коштом лікуватимуть хворих із коронавірусом?

Щодня нас лякають другою хвилею COVID–19, різким погіршенням епідситуації восени. Зрештою, вже сьогодні щодня збільшується приріст інфікованих, які потребують госпіталізації, мають важкий перебіг хвороби. Лікування таких пацієнтів вимагає не тільки цілодобової напруженої праці медиків–професіоналів, а й чималих грошей на сучасне обладнання, засоби захисту, препарати. Держава пообіцяла взяти ці витрати на себе. Але всі розуміють, що на практиці обійтися «безкоштовною» допомогою вдається не завжди, тож ніхто до лікарні без гаманця не йде.

— Може, ті, хто підчепив цю заразу літом, будуть у виграші. Менший наплив хворих — ​більше шансів одужати, бо не така гостра конкуренція за доступ до кисню, до апаратів ШВЛ і ліків. А як потім слабі лежатимуть штабелями, тоді на них не вистачить ні рук, ні засобів, — ​кажуть противники карантинних обмежень, мовляв, усім доведеться перехворіти, тож краще тепер, аніж наприкінці року.

Логіка в цьому є. Люди бачать, як держава розпоряджається коштами, які начебто були виділені на їхній порятунок від коронавірусної інфекції, і прогнозують невеселий розвиток подій. «Станом на 24 липня 2020 року Каб­мін розподілив 66 млрд  грн коштів фонду боротьби з COVID–19 за пріоритетними напрямами», — ​повідомляють на урядовому порталі. Як відомо, 35 мільярдів із цієї суми віддали на ремонт шляхів. Справа, звичайно, потрібна, але чи не вийде так, що у хворих, які задихатимуться у реанімаціях, залишиться одна дорога — ​на цвинтар?

Україна знає, що означає втручання «зелених чоловічків». І не дай Бог, щоб нам, українцям, довелося спостерігати, як Путін «рятує» Білорусь. Така загроза з боку Росії, яка загарбала Крим і розв’язала війну на Донбасі, не видається примарною чи надуманою.

Із усіх грошей, що вже використані з фонду боротьби з COVID–19, лише 15% пішли на медичну галузь. З них тільки 3,2 мільярда витратили на потреби лабораторних центрів та лікарень, левова частка цієї суми була передбачена на будівництво, реконструкцію приймальних відділень опорних закладів охорони здоров’я у госпітальних округах. Скільки перепаде безпосередньо стаціонарам, де лікують пацієнтів із COVID–19, ніхто не каже.

Зате відомо, що з коронавірусного фонду віддали на доплати нацгвардійцям, прикордонникам, поліцейським майже стільки ж, як на медицину. До речі, для Нацполіції Аваков «вибив» аж 2,2 мільярда. Міністерству соціальної політики виділили близько 10 мільярдів гривень на соціальний захист населення під час карантину. Не пошкодували коштів і для Міністерства економіки, зокрема їх мали скерувати на допомогу безробітним. А загалом хто тільки не звертався за «коронавірусною халявою»!

От і виникає побоювання, що в критичний момент піку епідемії українці залишаться сам на сам із хворобою. Чому кошти «випарувалися» передчасно? У чиїх кишенях осіли? Навряд чи нам про це розкажуть.

… президентськими обіцянками зробити нас багатшими

В Україні з вересня планують збільшити мінімальну зарплату до п’яти тисяч гривень, а з 2021–го її планують поетапно підвищити до 6,5 тисячі. Відповідний законопроєкт подав до парламенту Президент Володимир Зеленський. І така «щедрість» у розпал коронавірусної кризи викликає не стільки здивування, як занепокоєння.

Зараз «мінімалка» становить 4723 гривні, а прожитковий мінімум визначений на рівні трохи більше двох тисяч. Звичайно, це не гроші, це —сльози, і вижити при таких доходах нелегко.

Але чи забагатіє людина, коли матиме на 277 гривень більше? Та й не факт, що ці гроші вона одержить. Особливо якщо працює у приватному секторі. Адже роботодавцям доведеться платити більший єдиний соціальний внесок, що й зараз далеко не всім по кишені. Працівникам світить скорочення чи переведення на неповний робочий день. В уряді кажуть, що завдяки зростанню мінімальної зарплати сподіваються на збільшення податкових надходжень у розмірі понад півмільярда гривень. Однак, таке рішення змусить ховатися в «тінь» навіть найсумлінніших підприємців, якщо чергові карантинні обмеження їх не доб’ють. Тому грошей у казні навряд чи додасться.

Чому ж нас заколисують обіцянками зробити багатшими? Пояснення, як кажуть, лежить на поверхні. На носі — ​вибори. Може, хтось і купиться. Байдуже, що зростання виплат у цьому випадку — ​формальність і доходи українців насправді не збільшаться, бо додаткові 10 доларів до зарплати «з’їсть» підвищення цін.