Старовинною піснею волинянки полонили столицю! Наша ранкова рубрика (Відео)

— Старовинною піснею ми полонили навіть столицю. А почалося все із хор-ланки, де я працювала, — розповідала при зустрічі Любов Зубач, яка з 2000-х років керує колективом, котрому вже понад 35 літ і який з часом набув звання народного. — Не уявляю, як би жили без свого захоплення…

Любов Іванівна тепло відгукувалася про аматорок, яких у «Криниці» більше десятка. Найстаршій уже 75, а є і «зовсім молодухи, котрі ще й 60 літ не мають». Завдяки творчому захопленню видертські жінки світу побачили. Двічі, наприклад, мали честь брати участь у телепрограмі «Фольк-music».

А торік на фестивалі-конкурсі «Червона калина», який проходив у Кривому Розі і зібрав представників 14 областей України, народний аматорський фольклорний колектив «Криниця» Будинку культури села Видерта та солістка Ніна Мендель отримали перше місце.

Завдяки творчому захопленню видертські жінки світу побачили.

Нагороду вручав голова журі професор Київського національного університету культури і мистецтв Петро Андрійчук. Та ще й як — ставши на коліно! Начальник відділу культури Камінь–Каширської райдержадміністрації Євгенія Сидорчук, яка й надіслала нам пам’ятне фото, це дійство з вдячністю прокоментувала: «Так вручають нагороди, мабуть, тільки волинянам…»

Престижна премія імені Степана Кривенького — автора гімну Волині — дісталася «Криниці» за розвиток та збереження народних звичаїв і обрядів, активну творчу діяльність, високу виконавську майстерність.

Редакція нашої газети приєднується до тих вітань, які прозвучать на адресу колективу, і зичить нових успіхів.

Катерина ЗУБЧУК.

«Мова павінна гучаць»

«Завжди все починається з малого. З однієї людини, яка скаже «досить». З людини, яка стане поряд. З людини, яка боротиметься. Одна іскра може згаснути, але може й запалити ліс. Іскра вже запалила Білорусь. Нехай же вона не згасне»

Це один із постів із соціальних мереж, де теж ведеться боротьба. За те, щоби говорити і не боятися бути вільним у своєму слові і виборі. «Ніщо не може зупинити ідею, час якої вже настав», — казав Степан Бандера. Мені здається, білоруси це відчувають. У 2010 році я поїхала туди у редакційне відрядження. І що запам’яталось? Те, що лише один із представників делегації, які нас зустрічали і супроводжували, говорив білоруською. А мова у них якась така проста і щира, від чого хочеться просто усміхатися. І тепер вона почала лунати. Білорусь заговорила!

А мова у них якась така проста і щира, від чого хочеться просто усміхатися. І тепер вона почала лунати. Білорусь заговорила!

Так, білоруси за внутрішнім своїм національним темпераментом стриманіші, повільніші за українців, але в останні тижні ми бачимо там неймовірний сплеск національної свідомості. Хоч більшість скаже: у них немає лідерів, і невідомо, до чого вони прагнуть. Звичайно, як говорить моя подруга, їх врятував би пробілоруський, європейськи орієнтований лідер. Але такого поки нема. Всі промосковські більшою чи меншою мірою. Тому так тривожно. І, мабуть, через те ніхто в них чомусь досі не вірить. Але згадайте національність першої людини, яка загинула на Майдані. Ми ж усі його пам’ятаємо. Це Михайло Жизнев­ський із Гомеля.

Протести у Білорусі справжні: люди самоорганізовуються, як можуть, і їм, небайдужим, зараз дуже важко. І їм потрібна підтримка. Хоча б моральна. Ми щиро бажаємо їм перемоги, правда ж? Бо вона в інтересах Білорусі. А також України. Вона в інтересах кожного з нас. Бо це вимір того, наскільки Білорусь прийняла оту «російськість» і наскільки готова від неї відмовитися. Хоча б у мові. Як пише Олександр Ірванець: «Крига має скреснути. Мова має лунати. Мова павінна гучаць!»

Людмила ВЛАСЮК.

 

«Жнива — це найкраще з перероджень, які довелося бачити»

У серпні цвіркуни відіграють кращі свої концерти, а повітря таке напахчене ароматами, що аж густе. Так і їв би його ложкою

 Міражі гойдають промені й ледачих павуків. Земля зігрівається настільки, що її тепла вистачить для березневих первоцвітів. Здається, що материнка, м’ята і меліса не перецвітуть ніколи, а жнива — це найкраще з перероджень, які тобі довелося бачити. З лану — до столу, зі стодоли — до лану. Зірки опускаються так низько, що їх можна назбирати повні кишені. А на світанку, не зізнавшись нікому, висипати всі в зорану стерінь: аби на друге літо вони проросли соняшниками.

Зірки опускаються так низько, що їх можна назбирати повні кишені.

Серпень — наче перестиглий абрикос, який засидівся на дереві тільки для того, щоби розлитися в твоїй руці найніжнішим у світі кремом, адже його приготувало сонце. У серпні хочеться, аби сп’яніння тривало довше… 

Галина МИКИТЮК.

 

Природа сама себе рятує: Світязь став повноводнішим і прозорим

Принаймні візуально. У прибережжі вода вже не рудувата, а у рівчачках, пробитих опадами, нема плям нібито зі слідами нафтопродуктів, що лякало і в той же час дивувало, адже поряд — ніяких промислових об’єктів

Маю з чим порівняти, оскільки була тут цьогоріч у кінці червня, коли після щедрих злив Світязь став нарешті повноводнішим, але не тішив прозорістю. Тоді з приводу цього мала телефонну розмову з науковим співробітником Шацького національного природного парку Петром Юрчуком. На свої запитання стосовно невтішних змін на озері почула таке: у цьому регіоні грунти дуже багаті на залізо, яке вимивається дощами й потрапляє у Світязь. Із часом, мовляв, все нормалізується. Хоч ситуацію коментував спеціаліст, вірила й не вірила. Думка була: «Ну, ну, побачимо…».

І побачила — вкотре пересвідчилася в тому, що природа сама себе рятує, оскільки має дивовижної сили здатність відновлюватися. Звичайно, для цього треба було прийти до озера раненько, коли на пляжі лише поодинокі відпочивальники, і вода у прибережжі ще не скаламучена. Йдеш і бачиш піщане дно, а на ньому — дивні візерунки, намальовані хвильками.

Побачила — вкотре пересвідчилася в тому, що природа сама себе рятує, оскільки має дивовижної сили здатність відновлюватися.

Скориставшись ранковою тишею, на плесо виплив одинокий лебідь, який зазвичай усамітнюється у водоймі, де «спочивають» допотопні, уже, напевно, списані катамарани. Зграйки чайок примостилися на мілководді і гріються в променях ще лагідного серпневого сонечка. Там, де глибоко, — затяті рибалки сидять на надувних човнах, у яких, певно, якраз добрий кльов. А вдалині — оповитий легендами острів… Це і є та краса, заради якої хочеться побувати тут ще і ще раз.

Марина ЛУГОВА.

 

Календар:

19 серпня

Сонце (схід — 6.11, захід — 20.33, тривалість дня — 14.22).

Місяць у Леві, Діві. 1, 2 дні Місяця.

Іменинники: Дмитро, Микола, Андрій, Сергій, Лідія.

20 серпня

Сонце (схід — 6.12, захід — 20.31, тривалість дня — 14.19).

Місяць у Діві. 3 день Місяця.

Іменинники: Антон, Марія.

«Цей серпень схожий на камінь, який витягнули з вогнища»

Сергій Жадан говорить у своєму вірші про найгарячіші дні літа, коли повітря наповнюється спрагою і сонячним світлом

За прогнозом чергового синоптика Волинського обласного гідрометеоцентру Світлани Гончаренко, 19 серпня — мінлива хмарність, короткочасний дощ, вдень — місцями значний, грози, подекуди град. Вітер західний, 5–10 метрів за секунду. Температура повітря вночі — 12–17 градусів тепла, вдень — 21–26 вище нуля. За багаторічними спостереженнями, 19 серпня найтепліше було 1985 року — плюс 32, найхолодніше — 1977–го — 6 градусів вище нуля.

20-го — мінлива хмарність, короткочасний дощ, грози. Вітер північно–західний, 5–10 метрів за секунду. Температура повітря вночі — 11–16 градусів тепла, вдень — 21–26 із позначкою плюс.

Температура води у річці Стир — плюс 19, в озері Світязь — 18 градусів вище нуля.

Температура води у річці Стир — плюс 19, в озері Світязь — 18 градусів вище нуля.

У Рівному 19 серпня сонце буде рідко з’являтися з за хмар. Усю другу половину дня йтиме дрібний дощ. Температура повітря — 17–26 градусів тепла, 20-го — 16–24 із позначкою плюс.

Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.