Заповіді нежонатим на вус мотай — а парубоцького життя не покидай
Понад 100 років тому художник–карикатурист Василь Гулак сформулював знамениті поради і колоритно їх проілюстрував
Українці споконвіку славилися не лише своїм умінням вирощувати хліб і до хліба, чи за потреби брати до рук шаблюку й давати добрячого прочухана зайдам–ворогам. Ми ще й завжди уміли сміятися. І це не раз нас виручало, бо в доброму гуморі таки легше давати раду всіляким негараздам.
Сьогодні ми пропонуємо вам ознайомитися із серією листівок столітньої давнини — «10 заповідей нежонатим» (про «10 заповідей молодим дівчатам» ми розповімо у червневому випуску «Так ніхто не кохав»).
Ці настанови парубкам усіх часів буремного 1918 року сформулював український художник і сатирик початку ХХ століття Василь Гулак. Достеменної інформації про цього чоловіка вкрай небагато. Відомо, що жив він у Києві, як художник–карикатурист співпрацював із низкою тодішніх періодичних видань: «Київське життя», «Київська думка», «Цвях». Одних лише поштових листівок встиг створити понад 350…
Пляшку горілки випити не гріх. І дві — теж не гріх. І піввідра, і навіть ціле відро! — Головне, братику, не нализатися, як та свиня…
Сприймати парубоцьку мудрість із «10 заповідей нежонатим» треба з гумором. Проте й не забувати: у кожному жарті є лише частина жарту…
Приміром, на перше місце Василь Гулак ставить заповідь бути гарним, веселим і не дуже п’яним. Воно й правильно! Бо пляшку горілки випити не гріх. І дві — теж не гріх. І піввідра, і навіть ціле відро! — Головне, братику, не нализатися, як та свиня…
А скільки метикуватої життєвої мудрості у пораді брати за дружину багату дівку. Щоправда, тут головне — одержати все належне від майбутнього тестя до весілля. Бо знаємо ми: «Це порося ще маленьке — заберете, коли підросте!». Або «нащо вам той «Фольксваген» на євробляхах — наступного року «Мерса» на українській реєстрації подаруємо!».
Нема дурних: увечері — порося з «Мерсом» (ще й обумовлена сума червінцями на додачу!), зранку — йдемо до РАЦСу!
Але надто моцну дівку за жінку не бери навіть із дуже великим приданим! Бо ж чи не щодня битим будеш… Зайдеш після роботи з друзяками до корчми — а вона тебе вдома з макогоном зустрічає. А якщо вже на куму задивишся (всього ж два рази, в надійному місці — і жодна жива душа наче ж того не бачила!), то й пательнею твою макітру на міцність випробує!
А ось із третьою заповіддю — «Як ідеш до дівчини, то не наїдайся цибулі» — Василь Гулак таки промахнувся… Та ще й як! Нині парубок, від якого вишукано тхне благородним ароматом цього овоча, — найбажаніший наречений чи не для кожної панночки. Бо якщо в нього є гроші навіть на ЦИБУЛЮ, то на чорний кав’яр, червону рибу, трюфелі та іншу гастрономічну «дешевизну» вистачить і поготів!
І не тіш, парубче, себе ілюзією, що в тебе десь там залишається запасний аеродром: бо якщо ти не виконав дев’яту заповідь і не маєш напоготові аероплана — спробуй ще чкурнути із того затишного родинного гніздечка!
