Петру Авксентійовичу дуже подобається фото, на якому він із внучкою Анною.
Волинський Гіннесс Петро Кравчук дослідив свій родовід до 9-го коліна
А експрезидент України Віктор Ющенко — до сьомого
Петро Авксентійович — почесний громадянин містечка Любешова, добре відомий не лише на Волині, а й за її межами. Адже він — автор книг, у яких зібрані цікаві рекорди природи та жителів рідного краю. Є в його житті і багато власних досягнень
Взяти хоча б генеалогічне дерево родини Кравчуків. Чоловік дослідив свій родовід до дев’ятого коліна. Розпитував бабусь і дідусів, поки вони жили, і робив записи. Самотужки дійшов, як складаються генеалогічні таблиці. А ще працював з архівом Гірківського храму у Державному обласному архіві Волині. І, як сам каже, тоді всі болячки відступали — ніби якийсь голос нашіптував: «Бережи, бережи своє коріння». І коли якось Петро Кравчук почув, як тодішній Президент України Віктор Ющенко в одному з інтерв’ю з гордістю сказав, що знає свій родовід до сьомого коліна, то він міг потішитися власним рекордом.
Петро Кравчук народився і виріс у селі Гірки Любешівського району Волині. Коли навчався у школі, то мав дві нібито й полярні мрії — хотів стати журналістом або радіожурналістом. По суті, обидві вони збулися. Він вивчився на радіоінженера. Коли служив в армії, забезпечував роботу ліній тропосферного (далекого) космічного зв’язку. Із цією спеціальністю була пов’язана його трудова діяльність і після строкової служби — працював у Камінь–Каширському районному вузлі зв’язку. Правда, недовго, бо в селі Зарудчі (це біля Любешова) почали будувати силікатний завод, де виробництво планувалося якщо не автоматизоване, то напівавтоматизоване. Потрібен був спеціаліст, який би знався на цьому. Петра Кравчука запросили в дирекцію майбутнього підприємства — для приймання заводу в експлуатацію.
Тоді всі болячки відступали — ніби якийсь голос нашіптував: «Бережи, бережи своє коріння».
Книга «Волинські рекорди», яка вийшла друком у 2005 році, пам’ятна Петрові Авксентійовичу тим, що він сам здійснював і набір, і верстку. Ще на початку 2000–х освоїв комп’ютер, зрозумівши, що друкарська машинка — це вже кам’яний вік. Міг би братись і за набір «Рекордів України», але, на жаль, ніхто не зголошується видавати.
— Уже років 30 працюю над цією книжкою, — каже чоловік. — До кого тільки не звертався в пошуках видавця і, звичайно, коштів на друк. Якось Леонід Кравчук, коли був Президентом, приїхав із за кордону і розповідав: буваю, мовляв, у різних країнах і бачу, що про Україну не знають. Я дослівно ці слова пам’ятаю: «Якби ж нам хтось написав таку книжку — на зразок «Рекордів Гіннесса», щоб там були оприлюднені цікаві і неймовірні факти, то всі б довідалися про нас». На другий день послав Леонідові Макаровичу листа. Розповів, що вже зібрав багато матеріалу для такої книги — «давайте будемо друкувати». Але, як я зрозумів, глава держави безпосередньо кореспонденцію не отримує. Хтось, видно, викинув мій патріотичний лист. Згодом і наступним президентам писав, і прем’єр–міністрам, та пересвідчився, що нікому «наша слава, наша воля» не потрібна. Звертався до волинських видавців — глухо. Якби ж то я був початківцем, що хоче дебютувати, — показую ж свої книжки. На жаль, і це не переконує.
Петро Кравчук відчиняє книжкову шафу, а там — десятки папок із рукописами. Хочеться вірити чоловікові, що вони будуть надруковані.
Серед волинських рекордів полів і садів, зафіксованих свого часу Петром Авксентійовичем, які ми сьогодні пропонуємо увазі наших читачів, є чимало і таких, що по праву увійшли б у книгу, над якою цей талановитий чоловік трудиться три десятиліття.
Рекорди полів
Найбільший в Україні врожай з одного куща картоплі — 8 кілограмів 620 грамів. Одержав його сам Петро Кравчук на присадибній ділянці в селищі Любешів у 2016–му від рекордної картоплини 2015 року сорту Слов’янка, вага якої становила 2 кілограми 200 грамів (виростила її Валентина Пінкевич із села Височне Ратнівського району). Через жарке й посушливе літо картопля вродила невелика: п’ять більших картоплин заважили лише 1 кілограм 405 грамів, а найбільша — 415 грамів. Приємною несподіванкою було й те, що з однієї картоплини на одному кущі (із 47 стеблами) вродило аж 132 картоплини. Серед них: 59 — товарних, 39 — насіннєвих і 34 — кормових.
Найбільший в Україні врожай з однієї картоплини — 25 кілограмів 820 грамів — виростив Григорій Абрамович у 2016 році на присадибній ділянці в селі Люб’язь Любешівського району. Він розрізав велику картоплину сорту Слов’янка на шість частин і посадив їх. А 5 жовтня із п’яти кущів (один навесні ненароком зрізали) зібрав рекордний урожай. Найкращий кущ дав 8 кілограмів 100 грамів. Десять найбільших картоплин заважили 5 кілограмів 800 грамів, з них дві — по 850 грамів.
Найбільший кормовий буряк — вагою 10,5 кілограма — виростила Надія Возько в селі Хряськ Маневицького району в 2000 році. А столовий — вагою 2 кілограми 625 грамів — виплекало подружжя Оксана і Роман Бондарчуки на присадибній ділянці у селі Зарудчі Любешівського району у 2018–му.
Найбільший огірок — вагою 1 кілогам 150 грамів — зірвав 30 вересня 2006 року на своєму городі в Любешові знову ж таки сам Петро Кравчук.
Найбільший кошик соняшника в Україні, який мав діаметр 47 сантиметрів, виростив Василь Абрамович на городі в селі Люб’язь Любешівського району. Він виріс на масивному стеблі висотою близько 2,5 метра, важив 4,7 кілограма і мав 2260 добротних чорних зернят. Рекордний соняшник 17 вересня 1995 року демонструвався в Любешові на виставці, присвяченій Дню селища.
Найбільший гарбуз в Україні — вагою 131 кілограм 700 грамів — виростив Григорій Абрамович на присадибній ділянці в селі Люб’язь Любешівського району в 2014 році. Гарбузище всесвітньо відомого сорту Атлантичний гігант Діла мав в обхваті 281 x 269 сантиметрів. Висота (коли гарбуз поклали плодоніжкою догори) становила 70 сантиметрів, а коли його підняли, то таке «гарбузове колесо» мало 90 сантиметрів у діаметрі.
Для порівняння: найбільший звичайний гарбуз вагою 31 кілограм зірвала на своєму городі Марфа Патоня з Любешова в 1996 році. Розміри його — 152 х 140 сантиметрів.
Найбільшу лагенарію — вагою 5 кілограмів 100 грамів — виростив житель Любешова Степан Скупейко у 2010 році. Довжина тропічного екзота становила 175 сантиметрів, а діаметр у найтовстішому місці — майже 10 сантиметрів. Ця однорічна рослина сімейства гарбузових — цінна сировина, яка використовується при лікуванні шлунка, печінки та нирок. Зривати величезний огірок одразу не обов’язково, для споживання можна щоразу відрізати лише частину молодого плода.
Рекорди садів
Найраніше зацвіли сади навесні 1990 року. Навіть на півночі області, у Любешові, абрикоси порадували рожевим квітом ще 24 березня, вишні — 14 квітня, яблуні — 18 квітня. У квітні, починаючи з 1970 року, вишні зацвітали 12 разів, а яблуні — 8.
Найпізніше вишні зацвітали 20 травня (1978 рік), а яблуні — 26 травня (1980 рік).
Найбільшу грушу — вагою 795 грамів — зірвав у своєму саду житель села Ситниця Маневицького району Волині Андрій Вакульчук у 2010 році.
Щодо найкращих досягнень волинських виноградарів, то тут рекордсмен — Віктор Волочай. На присадибній ділянці в селі Рогожани Володимир–Волинського району він вирощує понад 80 сортів винограду. Найбільші грона важили по три кілограми!
І, нарешті, про екзотичні банани. Уперше вирощувати їх на Волині почали наприкінці ХІХ століття. Тропічні фрукти, зокрема, росли в Устилузі в маєтку почесного мирового судді Григорія Бєлянкіна, швагра всесвітньо відомого композитора Ігоря Стравінського. Доглядав бананову оранжерею садівник Григорій Козловський.
З 1998 року банани почали успішно вирощувати в теплиці Луцького підшипникового заводу. Посадив їх завідувач теплиці Віктор Куденчук.
А ось найбільше нагород серед садівників Волині отримав, напевно, дворянин Анатолій Зелінський. У своєму маєтку, в селі Озерці Горохівського району, він мав славнозвісний розсадник плодових саджанців. Тут вирощувалися на продаж яблуні, груші, вишні, черешні, сливи, абрикоси, персики. Садова шкілка мала багато нагород: у 1907 році в Санкт–Петербурзі на виставці імператорського Російського товариства плодоводів одержала малу золоту медаль, у 1908 році — велику, у 1909–му — почесний диплом, у 1910–му в Москві на виставці Російського товариства садоводів–любителів — велику золоту медаль.
