Про Хлопчика і Лідера. Колонка Олексія Давиденка
Дивлюся хроніки останніх днів. На тлі Зеленського Порошенко став ще кращим
При ньому залишилися всі його чесноти, а його недоліки стали смішними дрібницями на тлі ось Цього. Прірва між ними настільки очевидна і настільки величезна, що, може трапитись, усе стане на свої заслужені місця.
Минув рік. Усі звинувачення виявилися пшиком, а досягнення нікуди не поділися.
Один. Так і залишився ментально Хлопчиком, який стрибає на сцені і бігає між столами олігархів: «Чого бажаєте?»
Народжений Левом вівцею не стане. І навпаки…
Другий. Лідер і вожак, який іде попереду і веде за собою народ. На якого приємно дивитися, якого хочеться слухати, з яким відчуваєш упевненість і за якого не соромно.
Волею людей вони помінялися місцями, але один так і залишився Хлопчиком, який кривляється, а другий так і залишився Лідером.
Є хороший афоризм: народжений Левом вівцею не стане. І навпаки…
