Гіпсову руку сонячного кольору Таня зробила за лічені хвилини.
Навчилась оживляти бетон: багатодітна мама з Ратнівщини створює з нього горщики для квітів (Фото, відео)
Із чим у вас асоціюється цемент? Напевне, більшість малює у своїй уяві приблизно щось таке: кремезні чоловіки на будівництві, гори піску та щебеню. Тетяна Заєць із села Велимче Ратнівського району — багатодітна мама, яка творить красиві речі із бетону та штукатурки. Вона знайшла для себе хобі, завдяки якому у її домі з’явилися оригінальні горщики для вазонів, що не б’ються
Тетяна зустрічає нас на дорозі біля свого дому. Поруч із їхньою старенькою хатинкою на подвір’ї вже виріс новий будинок, де мешкає молода сім’я із чотирма дітками. Поруч величезна клумба, щедро всіяна квітами. Ставок, у якому люблять вудити рибу і дорослі, і малі. «Найкраще то вдається Меланії, вона вміє з рибками розмовляти», — усміхається Таня. Її енергійність відчувається вже з перших хвилин знайомства. Молода, красива, усміхнена, а ще талановита. Хоча жінка і бетон, як на мене, речі непоєднувані, але в руках цієї велимчанки вони перетворюються на унікальні сувеніри.
«Поки ти чомусь вчишся — ти живеш»
— Мені завжди подобалося щось створювати, — каже Тетяна. — А дідусь змалку вчив мене працювати руками. Семен Іванович Летич був садівником, і я просто обожнюю садити дерева, є в нас такі рідкісні, як павловнія, яке ще називають Адамовим, гранат та хурма. А горщики — це класно для дизайну. У будь-якій справі важливо прислухатися до себе. Я спробувала — і мені сподобалося.
Жінка проводить екскурсію своїм будинком: в одній кімнаті на стіні цвітуть величезні троянди, в іншій — дитячій — оживають казкові тварини.
У мене неодноразово з’являлись думки, що «може, не те я роблю», але саме творчість виводила з цієї депресії. Було важке життя, і я знаходила спокій у таких роботах.
— Це гіпсова ліпнина, шпакльовка і клей ПВА. Сама придумую візерунок, — пояснює Тетяна. — Після школи захопилася малюнками на стінах, в районній лікарні розписала коридори, аби не так страшно було там перебувати дітям. Взагалі люблю прикрашати буденність і дарувати святковий настрій.
Про своє захоплення каже, що прагне змінити ставлення до бетону, який чи не всі сприймають лише як будівельний матеріал, і своїми витворами продемонструвати, що це — красиво, стильно і престижно.
— Поки ти чомусь вчишся — ти живеш, — відзначає майстриня. — Ще одна важлива риса — наполегливість. У мене неодноразово з’являлись думки, що «може, не те я роблю», але саме творчість виводила з цієї депресії. Було важке життя, і я знаходила спокій у таких роботах. Відчуваю, що це моє і не хочу зупинятися, буду розвиватися далі. Ще дуже подобається різьба по дереву. Мій батько теж у пізньому віці розкрив у собі такий талант, до того ж освоїв ковальське мистецтво. Цьому ремеслу я теж планую навчитися.
«Материнство розкрило мою творчість»
Усе почалося два роки тому, коли Таня шукала ідеальні горщики для своїх квітів. Бажання знайти за формою оригінальні привели до експериментів з бетоном. Власне, матеріалом для її творчості зараз слугують цемент та штукатурка.
Тетяна використовує техніку у стилі кашпо для виготовлення горщиків. Проводить для нас майстер-клас, а чоловік Віктор приносить будівельні інструменти, потрібні для цього процесу, і допомагає дружині. Вона розповідає:
— До цементу додаються різні складники: для водостійкості, проти тріщин. В отриманій суміші змочуємо тканину, викладаємо її на попередньо підготовлену форму, гарненько розгладжуємо. Впродовж 24 годин майбутні горщики застигають, після чого їм необхідно надати вигляду, відшліфувати та пофарбувати. Оскільки процес важкий, мені допомагає чоловік. Оздоблювати можна і камінчиками, і стрічками — як підкаже фантазія.
Це заняття Тані дуже подобається, тому що тут вона може втілювати свої ідеї. А ще жінка займається гіпсовою ліпниною. Підставку-рукавичку, яка може слугувати для телефону, спеціально виготовила нам на згадку.
— Коли мама в гармонії із зовнішнім світом, то і настрій прекрасний творчий, що відповідно і дитині передається, — говорить Таня. — Максимові — десять, він любить ліпити всілякі коники з пластиліну, Вероніці — 12, починає цікавитись виробами з паперу. Восьмирічна Анастасія та семирічна Меланія поки таких інтересів не проявляють, але їм подобається те, що я роблю.
Діти шикуються під розмальованою стіною. Таня звертається до них: «Ви якісь дуже серйозні. Давайте думати про щось смачне, наприклад цукерки і морозиво». Малеча розпливається в усмішках і вже із задоволенням позує на камеру, показує улюблені іграшки і навіть свої малюнки.
— Коли в тебе з’являється маленьке диво, то наче виростають крила, — говорить Таня. — Так було у мене. Починала згадувати, що подобалось робити раніше, або що давно хотілося спробувати виконати власними руками. Саме материнство розкрило мою творчість. Маючи діток, я надихаюсь ними, щоб творити щось нове. Вони для мене є стимулом. Саме завдяки донькам і синові я вдосконалююсь.
