Вибору немає: нас куплять або обдурять

Інколи зефір — ​це більше, ніж солодощі

Усі знають, що вибирати між приємним та корисним допомагає сила волі. А ще вважається, що цю безумовно важливу людську рису можна в собі виховати. Втім, учені кажуть, що старатися марно. Зокрема, спростовує цей стереотип у своєму блозі біолог, науковий журналіст Ірина Якутенко.

Серед іншого вона розповідає про давній експеримент: коли вчений Волтер Мішел, виходячи з кімнати, пропонував різним дітям відразу з’їсти зефірку або почекати, поки він повернеться, і отримати дві. Від миттєвого задоволення зуміла відмовитися лише третина малюків. Решта старалася, але не змогла дочекатися професора. Через десятиліття з’ясувалося, що тим дітям, які отримали дві зефірки, і в дорослому віці приємних бонусів діставалося більше: успішна кар’єра, сім’я, достаток. А з усіма іншими траплялися ті численні біди, що роблять життя не надто солодким: алкоголізм, нещасливий шлюб, бідність, а подекуди тюрма.

Поки спрацьовує гречка, вони даватимуть нам пакети від «благодійного фонду». Цього стане недостатньо — ​знімуть для нас кіно або придумають ворога і напросяться в друзі.

Ця закономірність начебто доводить важливість того, що називається «силою волі». Щоправда, інші відкриття науковців свідчать, що від нас фактично ніяк не залежить, маємо ми цей внутрішній стрижень чи ні.

Уся справа в мозку

Відчувши один раз задоволення, ми зазвичай прагнемо його повторити. Це дає змогу нам розвиватися, а з іншого боку — ​шукати неприємностей на свою голову та інші частини тіла.

Така особливість поведінки зумовлена роботою лімбічної системи головного мозку. Але якби її нічого не стримувало, ми б не могли припинити «їсти зефірки», тобто відмовитися від миттєвого задоволення. Вгамовує цю «гарячу» систему, як її назвав згаданий Волтер Мішел, префронтальна кора, що відповідає за схвалення наших рішень. Так-от, саме від того, як у нас працює «зв’язок» між цими двома системами, і залежить те, чи зможемо ми відкинути спокусу, чи навпаки — ​піддамося їй. Крім того, у всіх цих складних процесах бере участь й острівцева кора, яка виконує чимало важливих функцій. Зокрема, вона не дає відмовитися від того, що ми вже «задумали». Тож від того, як у нас розвинуті ці ділянки головного мозку та як вони співпрацюють, і залежить наша сила волі і зрештою успішність.

Учені ж кажуть: ключовий фактор, який визначає, що в нас у голові, це — ​гени, тобто те, що ми отримали від мами з татом. Вплив навколишнього середовища також не виключається, але він незначний. Тому, як не тренуйся, а рука сама потягнеться за солодощами.

Ми не настільки «розумні», як нам здається

Якось у підлітковому віці я ледь не став жертвою «професійної» ворожки.

Підійшла до мене літня жінка на автостанції й каже приблизно таке: «Тобі подобається білява дівчина, але вона тебе не любить. А твій друг Саша тебе зрадить». Це було стовідсоткове попадання. Я ніяк не міг допетрати, як ця пані могла здогадатися, що мене, 17-річного хлопця, хвилює якась білявка, а ще звідки вона знає про мого товариша із таким «рідкісним» ім’ям — ​Олександр. Я б віддав їй усі гроші, щоб почути більше. На щастя, в мене тоді не було ні копійки.

Ви скажете, що юнака, якому гормони заважають думати раціонально, обдурить кожен. Тоді згадаємо, приміром, відомий картковий фокус, котрий вводить в оману не лише підлітків. Ілюзіоніст, емоційно жестикулюючи, просить вас задумати карту. Ви собі вирішили, що це буде трійка бубна, і ось він із колоди витягає саме її. Як це може бути? Він же не міг заглянути у вашу голову (не те, що ворожка з автостанції). Справа в тому, що чоловік під час опису завдання декілька разів показав пальцем трійку і двома руками її масть. Не завжди цей номер вдається, але здебільшого люди думають: «Магія!».

З нами ще не такі фокуси проходять

Те, що людьми можна крутити, як циган сонцем, доводить політична ситуація в Україні. Кого в нас найбільше не любить виборець? Правильно — ​олігархів! За кого проголосує на прийдешніх виборах? Навіть не сумнівайтеся, саме за них. Поки спрацьовує гречка, вони даватимуть нам пакети від «благодійного фонду». Цього стане недостатньо — ​знімуть для нас кіно або придумають ворога і напросяться в друзі. А на виборчій дільниці ми будемо впевнені, що це саме наш вибір, і поставимо відмітки навпроти прізвищ людей, яким за інших умов і руки б не подали. Адже вони добре знають, що більшість із нас зефірку бере відразу…

P. S. У мене, напевно, як і у багатьох інших, є дурна звичка — ​думати про неприємності, щоб вони не трапилися. От уявив ти, що не спізнишся на автобус, і «застеріг» себе таким чином. За цим принципом і написав цей блог, може, на цих виборах усе буде по-іншому.:)