Стас Стовбан, Дмитро Котов і Макс Єрмохін: «Кількість ніг нічого не вирішує».
Війна залишила їм дві ноги на трьох, але навчила не здаватись
«Хочу показати людям, що не варто зневірюватися, бо все можливо. Головне — зробити перший крок», — каже скалічений український ветеран
Стас Стовбан, Дмитро Котов і Макс Єрмохін, які втратили на передовій свої кінцівки, сидячи у дворі військового шпиталю, усміхаються, бо вважають, що це не має значення, адже кількість ніг нічого не вирішує.
Станіслав — один із тих, кого бойовики взяли в полон, коли обвалився термінал Донецького аеропорту. Він одужав всупереч не сумісній із життям травмі та колосальній втраті крові. Ногу йому ампутували, але бойовий дух від цього тільки зміцнів.
— Після операції мені всю ніч снилося, що я бігаю. Вже не міг дочекатися, коли той протез поставлять, — пригадує чоловік.
Ще в інвалідному візку герой заявив, що займатиметься парашутним спортом і повернеться на передову. Так і сталося: знову служить в армії і нещодавно відновив стрибки з висоти, бо десантник без цього не може.
Ще в інвалідному візку герой заявив, що займатиметься парашутним спортом і повернеться на передову.
Займається таким спортом і Дмитро Котов, у якого війна відібрала обидві ноги. Біда сталася під час знешкодження снаряда на Світлодарській дузі. Втрата крові, операції… але чоловік не здався. Його і лікарі підтримали: сказали, що той ще танцюватиме танго на протезах.
Нині Дмитро взяв участь у марафоні морської піхоти США, здобув срібло у веслуванні на Іграх Нескорених, і навіть підкорив найвищу вершину нашої Батьківщини — Говерлу. Останнє його досягнення внесли до Книги рекордів України.
— Хочу показати людям, що не варто зневірюватися, бо все можливо. Головне — зробити перший крок, — ділиться ветеран.
Колега Дмитра по команді Максим Єрмохін зі Старокостянтинова, що на Хмельниччині, втратив ногу під час бойових дій на Сході України у
2018–му. Ще на лікарняному, чекаючи на ампутацію, хлопець пообіцяв, що обов’язково стане учасником збірної України на Іграх Нескорених.
— Я побачив речі, яких навіть уявити не міг. Людина, у якої з усіх кінцівок є лише одна рука, пливе швидше, ніж я, коли був здоровий, — розповів Макс.
Мрія героя здійснилася. Менш ніж за рік він виконав свою обіцянку. Нині продовжує службу, готується до спортивних змагань з легкої атлетики та веслування на тренажері.
Попри щільний графік, чоловік часто навідується у шпиталі: підтримує нових «одноногих», аби вони не падали духом і знову повірили у власні сили. Бо вважає, що життя псує не відсутність кінцівок, а ставлення людини до свого нового «я».
Ірина КРАВЧУК.
За матеріалами сайту «Суспільне Око».
