Дитина має знати, що за «важку» відвертість на неї не накричать.
За правду не каратиму. Колонка мами 4 дітей Оксани КОВАЛЕНКО
«Як ти почуваєшся, якщо розумієш, що тебе намагаються обвести навколо пальця? От коли подруга обманула тебе, пам’ятаєш? Гірко було, образливо?» — з дочкою, користуючись новим її досвідом, обмірковуємо емоційні наслідки обману. Так я інвестую у нашу з нею довірливість у майбутньому
Психологічні дослідження щодо нечесності дітей демонструють, що у середній школі вони обманюють більше, ніж у початковій, а в старшій — ще частіше. Правда, до 11-го класу вгамовуються, але не всі. Брехню чималої кількості учнів підохочують їхні друзі.
З роками неправда стає більш витонченою: діти гарно керують своїми емоціями й виразом обличчя й викрити їх дуже важко. Але, на превелике щастя, дослідники цього неприємного явища запевняють, що батьки можуть впливати на рівень брехливості своїх синів і доньок.
Мої останні спостереження за вже не малою, але ще й не дорослою частиною мого сімейства допомогли зрозуміти, що я часто серджуся на дітей за приховування правди, а вони натомість навіть не вважають її нечесністю, мовляв, мовчанка — це інше. Без обговорення очікувань не обійтися. А найголовніше — показати, що у нашій сім’ї за «важку» правду не карають (принаймні, не дуже строго).
Багато хто з нас побував у ситуації, коли чекаєш від дитини щирої розповіді й спостерігаєш, як сумніви «роздирають» її думки. Якось мене дуже виручила фраза: «Розкажеш, як усе було, тоді разом придумаємо, що можна зробити для полегшення проблеми». (Син, тоді четвертокласник, ще трохи поколивався, а тоді зітхнув і зізнався в тому, що взяв чуже. І саме він запропонував оштрафувати його, позбавивши кишенькових грошей).
Тепер правдивість дитини залежить, принаймні частково, від того, якими ми були і є батьками. Тобто, якими толерантними або нетерплячими, довірливими або підозріливими, справедливими або різкими».
Пол Екман, який грунтовно досліджував теорію брехні в дії, пише таке: «Брехня дитини є демонстрацією її прагнення до самостійності. Вона сягнула того віку, коли може обманювати без викриття… Неправда утверджує її права, зокрема право на конфіденційність приватного життя. Тепер правдивість дитини залежить, принаймні частково, від того, якими ми були і є батьками. Тобто, якими толерантними або нетерплячими, довірливими або підозріливими, справедливими або різкими».
Читаю його слова і пригадую, як уявляла собі реакцію своєї мами, коли провинилася і відчувала, що моя брехня от-от вилізе назовні: думала, що вона буде страшенно сердита й через те відкладала зізнання на «вічне завтра». Не гніватися, коли твоє дитя таке виробляє, дуже-дуже важко, та якщо старатися впокорити емоцію обурення й показувати готовність до розуміння, то легше буде всім. «Поводитися з нащадками таким чином, щоб знали: батькам можна довіряти. Заслужити довіру дітей, які дорослішають», — радить Екман, дослідник брехні й тато двох дітей, які теж обманюють.
Маєте свій досвід, то, прошу, діліться. Електронні адреси незмінні: [email protected] або ж [email protected]. Також є поштова — в газеті.
Оксана КОВАЛЕНКО, мама
