Пані Погода Наталя Діденко: «Очі вилазять, сиджу і ледь не плачу, що дощ не йде»
Українська синоптикиня не вірить у народні прикмети і мріє, коли кожна бабуся отримуватиме смс-повідомлення про грозу
Метеоролога Наталю Діденко неофіційно називають синоптиком із котом. Ця жінка разом із рудим домашнім улюбленцем Апельмоном стала обличчям прогнозу погоди на телеканалі «Еспресо». Захопливо, невимушено та зрозуміло вона пояснює, що, де і коли планує небесна канцелярія над нашою країною. Розповіді вдало розбавляє гумором, цікавими прикметами, через що і завоювала народну любов.
«Нехай програму веде сексі-блондинка чи якийсь фрік»
Наталі Діденко майже 60. Вона все життя присвятила одній справі — метеорології. Навіть коли йде у відпустку, все одно не може позбутися «службового» тягаря: знімає цікаві відео то про грозу, яка ось-ось вдарить по узбережжю моря, то про дивовижні купчасті хмари, які під вечір безслідно зникають. Її щоденні прогнози миттєво передруковують багато видань та сайтів, десятки тисяч українців підписані на сторінку синоптика у соцмережах. Користуючись такою популярністю, вона часто публікує там і пости-блоги на суспільно значущі й життєві теми. З інженера-метеоролога перевтілюється у впливову жінку, яку слухають і якій вірять. І це стосується не тільки погодних тем.
Пані Наталі трохи прикро, що чимало українців вважають прогноз погоди несерйозною програмою, яку веде якась умовна довгонога пані. А от тим, що вона сама є «неформатом» телевізійної картинки, зовсім не переймається: «Як на мене, подача може бути будь–якою. Нехай програму представляє сексі–блондинка чи якийсь фрік — головне, щоб готували її професіонали. Коли ведучий розповідає про західні області, називаючи Житомирську, або коли каже «на півночі країни», додаючи Харківщину, — такого не повинно бути. Професійність і відповідальність обов’язкові в кожній програмі, а в нас дуже часто форма переважає над змістом».
Десятки тисяч доларів зекономили завдяки прогнозу
Аби навчитися досконало розбиратись у непростих атмосферних тонкощах, усе життя жінка наполегливо вчилася. Наталі Діденко пощастило після здобуття диплома інженера–метеоролога потрапити на роботу в Гідрометцентр. Каже, практика та досвід колег — це найцінніше, що міг отримати вчорашній випускник. «Синоптика мені дуже подобається, навіть при такій неймовірно складній атмосфері маємо величезний успіх у прогнозуванні погоди, циклонів, ураганів. Справджуваність таких передбачень по Україні на одну–три доби становить до 90 відсотків. Це неймовірно високий показник. Втім, зазвичай на це ніхто не звертає уваги. Але якщо у синоптика відбувся якийсь один «прольот», люди одразу помічають».
Якщо у синоптика відбувся якийсь один «прольот», люди одразу помічають.
Пані Наталя має у своїй професійній біографії і протилежний досвід — це коли її точні прогнози спрацьовували на всі 100 відсотків і їх так само помічали. «Три роки я співпрацювала з агрохолдингом, який вирощував картоплю для чипсів. І, наприклад, іде циклон, очікується період сильних злив, я їх за дві–три доби попередила, вони накрили бульбу і врятували врожай. І ці, здавалося б, дрібниці пізніше виливаються у величезні гроші. Керівники агрофірми мені потім показували статистику, як завдяки моїм прогнозам вдалося зекономити десятки тисяч доларів».
Разом із тим жінка пригадує і кумедні історії, коли люди пишуть або телефонують, аби запитати, чи буде дощ у неділю, бо весілля планують, чи просять синоптичного супроводу в подорожі через Атлантику. Від останнього вона, до речі, не відмовилася. Каже, це був неймовірний досвід, немов сама на вітрильнику перетнула океан.
Та за веселими розповідями ховається непроста і дуже відповідальна робота. Прогнозами Наталя Діденко займається практично цілий день, а буває що й ніч: «Сідаю за комп’ютер, відкриваю десь до десяти моделей, схем, вивчаю синоптичну ситуацію — поле атмосферного тиску, як будуть переміщуватися повітряні маси. Якщо сьогодні циклон, умовно кажучи, над Болгарією, знаючи швидкість, напрям, активність, побачивши, що він зробив над Балканами зараз, розумію, що він завтра вранці та вдень буде над Україною, і чого від нього чекати. Живу фактично з метеорологічними картами. Цим треба займатися постійно, якщо хочеш, щоб був результат, аби врешті–решт це було корисно. Буває, друга година ночі, вже очі вилазять, а я сиджу та чекаю на дощ, хвилююся, ледь не плачу, бо розумію, що прогноз не збудеться, і опади випадуть пізніше».
Хочеш стати супергероєм? Іди в метеорологи!
Жінка щиро вірить у відродження престижу своєї професії. Не погоджується вона з тим, що в Україні її колеги часто стають об’єктами для жартів, тоді як в американських фільмах метеорологи — це завжди супергерої, які рятують світ, бо там усвідомлюють, що прогнози — це безпека людей і навіть національна безпека. «Ми входимо у фазу, коли людина стає надзвичайно залежною від погоди, — ділиться вона роздумами. — Тому наш фах не просто залишиться, а буде одним із найбільш перспективних. Я дуже рекомендую батькам, у яких діти мають вступати до вищих навчальних закладів, про це замислитися. Моделей, схем є чимало, і всі вони непогано працюють, але тільки жива людина, живий синоптик може взяти їх «за вуха» й зробити висновок».
Наталя Діденко має чітке завдання перед молодими колегами, які збираються прийти у цю професію: «Нам не вистачає системи попереджень. Тому її розробка повинна стати для них справою честі. Ось у всіх бабусь і дідусів у селі є звичайні мобільні телефони. Хіба важко придумати такий стартап (може, хтось уже вигадав, але я про це не чула), аби у відповідний період їм приходили повідомлення на кшталт: «За дві години у вашому районі очікується гроза, град, шквальний вітер». Бабуся б тоді пішла, накрила свої помідори… Це елементарні речі, їх неважко зробити, і мені здається, що великі гроші для цього не потрібні».
За матеріалами сайтів unian.ua, obozrevatel.com.