На Волині восьмирічний хлопчик врятував від загибелі на воді свого ровесника

У Ратному на водоймі восьмирічний хлопець Марк Сабадаш врятував від загибелі на воді свого товариша.

Про це пише грайонна назета «Ратнівщина». 

Літні канікули вже позаду, як і купальний сезон, — у дітей це найприємніші спогади. А для восьмирічного ратнівчанина Марка Сабадаша ці спогади пов’язані ще й із тим, що на початку купального сезону йому випало випробування на мужність.

Тоді, у липні, вода у річку Прип’ять все прибувала і прибувала, місцями наповнюючи її до країв. Вирувала-бурлила, несучи із собою всяку рослинність і різний непотріб, який потрапляв у водойму. Саме був час великої води у районі. А діти, досхочу наїздившись на велосипедах, опинилися на кладці через річку, що біля парку селища. Тут їм було цікаво позаглядати, як вода рветься вперед, минаючи залізні конструкції кладки, як бурлить і протікає далі. Але цього виявилось замало. Одна справа подивитись, інша – полазити по залізних конструкціях під кладкою, що й вирішив зробити один із хлопчиків — восьмирічний Тіма, друг Марка. А інші старші діти, було їх ще четверо, стояли неподалік і вели між собою розмову. І тут всі помітили, як Тіма під кладкою послизнувся на трубі і опинився у воді, ледве втримуючись однією рукою за залізну холодну і слизьку деталь конструкції. Один із старших хлопців став знімати одяг, щоб кинутись йому на допомогу. А малий Марк, добре знаючи, що Тіма не вміє плавати, відразу ж кинувся на його порятунок. Марк бачив, що вода швидко вибивала із сил Тіму, що той ледве втримується. У свідомості єдине: «Я ж плавати вмію, головне —
допомогти врятуватись Тімі».

— Я коли побачив, що Тіма у воді і ледве тримається за залізо, зрозумів, що може бути біда, адже він плавати не вмів. Ми, коли купалися, Тіма завжди був у жилеті. Думав, якщо не допоможу, Тіма може не втриматись і його понесе течія. Я бачив, що у нього вже не було сили триматися за трубу. Тож кинувся на допомогу з думкою, що якщо сам потраплю у воду, якось виберусь. Швиденько поліз по конструкціях вниз, до місця, де був Тіма, міцно вчепився за залізо і повис на ньому так, щоб Тіма міг вчепитися мені за ноги, — розповідає юний герой. – І він вчепився за них, поліз по мені, по ногах, спині, голові і виліз на верх, де йому вже трохи допомогли інші діти перелізти через перила. А мене вода тим часом тягне на низ, зносить у бік, я був у одязі, а залізо слизьке та ще й душить у руки, важко було піднятися, не було сил, але якось зумів вчепитися ногами за трубу, за яку тримався руками, і таки вибрався наверх.
Марк каже, що коли вже все було позаду, вирішили нічого не розповідати батькам. Але такого не втаїш. Хлопці, хоч і просушили дещо одяг біля річки, та прийшли додому мокрі і емоційні, тож на питання, що сталося, довелось розповісти про пригоду.

— Мамо, Тіма чуть не втопився, я його рятував…
— Почувши, як все було, я навіть не знала чи сварити, чи хвалити сина, — говорить Віта Сабадаш. — Розуміла, що син правильно вчинив, рятуючи друга, молодець, але водночас і злякалася — міг же й сам втопитися. Ми їм самим так далеко від дому не дозволяти гуляти, а купатися ходили разом, завжди хтось був старший з ними. Після цього випадку хлопці під особливим контролем і строгим наказом, аби далеко від доми не йшли.

— Мені мама завжди говорила, щоб я був чоловіком. А справжні чоловіки тільки так і роблять, не думають за себе, а допомагають іншим, — мовив Марк.
— Він завжди у мене відповідальний, якщо змагання, то щоб бути першим, не дай Боже, щоб його команда програла, і вчиться непогано, англійську любить, математику.
Новий навчальний рік розпочався і для Марка, і для Тіми, і для інших. І добре, що все закінчилось добре…