Французький професор медицини врятував життя 16-річній лучанці, котра народилася зі складною патологією серця...
Французький професор медицини врятував життя 16-річній лучанці, котра народилася зі складною патологією серця.
Єву Кононову пам’ятаю ще чотирирічним дівчатком, потім — довгоногим підлітком із блідими губами – ознакою всіх сердечників. Тож коли мені назустріч із кімнати вийшла міцненька, рум’янощока дівчина, не могла втриматися від компліментів: «Як ти виросла, Єво!». У відповідь дівчинка розцвіла усмішкою, а бабуся, Євгенія Павлівна, сказала: – Це вона нині така енергійна, непосидюча. А бачили б ви її півроку тому – бліда, задихалася. Поки вийде на четвертий поверх, кілька разів зупиняється
Євгенія СОМОВА
ДВІ ОПЕРАЦІЇ ШВЕДСЬКИХ МЕДИКІВ Єва народилася зі складною патологією серця. «Букет» його вад був несумісним з життям. Але попри це дитина жила. І хоча росла кволою - у рік могла лише сидіти, з усіх сил чіплялася за життя. А бабуся (так уже трапилося, що виховує внучку сама) допомагала їй, возила по лікарях. Де тільки не побувала вона з внучкою, шукаючи порятунку для її маленького зболеного сердечка! Але ні в Київському інституті серцево-судинної хірургії, ні в Львівському чи Московському не бралися оперувати дитину такого віку зі складною патологією. Єві допоміг випадок. Євгенія Павлівна довідалася, що до луцького Будинку дитини приїхали шведські лікарі. Вони обстежують і відбирають дітей, котрі потребують невідкладного лікування за кордоном. Звернулася до них. Єву оглянули і поцікавились, чи є в бабусі гроші на лікування. А де ж вони взялися в одинокої жінки? Так і сказала. Шведські медики обстежували дітей на початку жовтня 1993 року, а вже наприкінці місяця зателефонували з обласного представництва Скандинавської дитячої місії. Повідомили, що шведи готові взяти Єву на операцію. До Швеції внучку з бабусею супроводжував представник Скандинавської дитячої місії в Україні Бо Валенберг. Маленька українка була найважчою пацієнткою клініки міста Люнд. Так казали лікарі, які її оперували. Та завдяки майстерності хірургів, операція пройшла успішно. Але другий етап операції лікарі не ризикнули робити – Єва була надто слабка. Тож відправили її додому. В кардіологічному відділенні обласної дитячої лікарні у чотири роки вона зробила перші кроки. Валенберг не забував свою підопічну. Провідував її. Коли через три роки виникла необхідність знову лікувати – забрав у Швецію. За його сприяння і кошти місії дівчинку вдруге успішно прооперували.
ГУМАННУ ЕСТАФЕТУ ПІДХОПИЛИ ФРАНЦУЗИ Єва жила повноцінним життям – бігала на уроки, займалася художньою гімнастикою, танцями. Вона росла, росло й серце. І торік під час чергового обстеження міський дитячий кардіоревматолог, у якого Єва стояла на обліку, сказала бабусі, що без протезування мітрального клапана не обійтися. В Київському інституті кардіології порадили і третю операцію робити там, де й попередні дві. Євгенія Павлівна знову звернулася у волинське представництво Скандинавської дитячої місії, але коли почула, що за операцію доведеться заплатити півмільйона доларів, розгубилася: де ж їх взяти їй, пенсіонерці? «Давайте звернемося у програму «Без табу», - запропонувала сусідка Олена Кобріна, - розкажемо про вашу біду”. Їдучи з Євою до Києва, Євгенія Павлівна Кононова не думала, що їх там чекає приємний сюрприз – на передачу ведуча запросила Бо Валенберга. Звернувшись до глядачів, він закликав їх допомогти бабусі зібрати кошти на операцію внучки. З допомогою добрих людей (а після передачі кошти надходили з усіх куточків України) вдалося зібрати всього 11 тисяч доларів. – Я вже втратила всяку надію на лікування у Швеції, — каже Євгенія Павлівна. – Не могла ні спати, ні їсти, ходила, як сновида. Сусідка Олена Кобріна підтримувала мене: «Не опускайте руки, Павлівно. Шукайте ще якийсь варіант». Євгенія Павлівна поїхала з Євою в Львівський кардіоцентр. Там їй повідомили, що приїжджають хірурги з Франції, які співпрацюють з Львівським Червоним Хрестом у рамках програми «Допоможемо хворим дітям України з вадами серця». Вони не лише консультують, а й відбирають дітей із малозабезпечених сімей для лікування. Наша довідка: у лютому 1992 року Люксембурзький Червоний Хрест, Товариство Червоного Хреста України, відділення серцевої хірургії Страсбурзького університету та Львівський центр хірургії започаткували програму допомоги хворим дітям України з важкими вадами серця та сприяння розвитку дитячої кардіохірургії на базі Львівської обласної клінічної лікарні. За 13 років співпраці за кордоном було прооперовано понад 250 дітей з різних куточків України і кілька десятків — у Львові. Товариство Люксембурзького Червоного Хреста оплачує операції для дітей з малозабезпечених сімей, вартість проїзду батьків та їх перебування у клініці. Єва потрапила на прийом до французького професора Бернарда Айзенмана. На запитання, чи може він допомогти внучці, бабуся почула: «Треба порадитися з колегою». Жінка зрозуміла ці слова як відмову. Але через місяць після візиту до Львова з кардіоцентру повідомили, що Єву погоджуються взяти на операцію. Невдовзі зателефонував координатор програми «Допоможемо хворим дітям України з вадами серця», керівник благодійного фонду «Кардіо» Володимир Коник: «Везіть Єву до Львова, будемо готувати до відправки в Люксембург разом з іншими чотирма дітьми». Однак коли побачив дівчинку, жахнувся: “Не візьмуть її». – Стан дитини був справді жахливий, — розповідала Євгенія Павлівна. — А тут ще й з’ясувалося, що супроводжувати її я не могла. Батьки могли їхати лише з дітьми, яким не виповнилося 14 років, а Єві вже було 15. Ні, думаю, будь що буде – відправлю, бо ж коли з Євою трапиться найстрашніше, я не прощу собі. Перед тим, як провести внучку до Києва, купила «мобілку». Щодня телефонувала. А якось подзвонила – Єва не відповідає. Думаю, певно, з внучкою погано. Невідомість гнітила мене. Згадала про знайому журналістку Ольгу Харів. Зателефонувала їй. І на другий день до мене подзвонили з обласної ради, запросили прийти на прийом до голови. Василь Павлович Дмитрук повідомив, що Єві вже зробили операцію у Страсбурзі, вона пройшла успішно. А мобільник онуки мовчав, бо на той час вона перебувала в «мертвій зоні» для зв’язку, відпочивала на околиці Люксембурга.
У КЛІНІЦІ ДІВЧИНКУ ВІДВІДАВ УКРАЇНСЬКИЙ ПОСОЛ – Я щойно прокинулася після наркозу, - розповідає Єва, - і побачила біля свого ліжка незнайомого чоловіка з букетом, який рідною українською мовою передав мені привіт від бабусі, поцікавився, як себе почуваю. Не могла зрозуміти, що то за чоловік, звідки знає мене. А потім провідали ще й дівчата з «Родини». – Євина вчителька — Анна Софронівна Гонджук — знала керівника відомого в Луцьку ансамблю «Родина», який на той час гастролював у Франції. Тож попросила, щоб дівчата відвідали внучку, - пояснює бабуся. Через місяць після операції Єва повернулася додому. Нині вона вже без зупинки долає східці на свій четвертий поверх, будує плани на майбутнє. А бабуся молиться за здоров’я усіх людей, котрі переказували кошти на операцію – хто 20, хто 50 гривень, за здоров’я французьких медиків, працівників Люксембурзького Червоного Хреста. Євгенія Павлівна сподівається, що внучка житиме довго і щасливо, а її сердечко працюватиме, як годинник.
