В душі Миколая Шостака гармонійно поєдналося покликання юриста із місією улюбленця музи поезії і прози.
Лучанин за одну ніч написав посвяту авторові пісні «Волинь моя» Степану Кривенькому
Слова у ній настільки проникливі, що здається, їх чекали серця всіх тих, хто був знайомий із Степаном Федоровичем, хто любив його як людину і поважав за талант. Прожив коротке життя, але протягом 50-ти років зумів роздарувати людям стільки доброти, що вони й досі славлять скромного чоловіка з Вільхівки на Волині по всьому світі. Часто-густо називають його пісні народними, тим самим удостоївши цим високим званням улюбленого Піснедара
15 вересня минуло 28 років, відколи тато співає в Небесному Раю. День 30 вересня вже десята осінь позолотить смутком за мамою Марією Климівною. Як і в земному житті, уявляю їх разом у Вічному – залюблених у спів, замріяних під ліричні мелодії.
Цьогорічне літо подарувало мені ще одне знайомство, яким дорожу, як і земною й небесною любов’ю моїх найрідніших, повагою всіх, хто їх шанував за життя. Чула, що дещо раніше в Мар’янівці селищним головою протягом 25 років люди за порядність і хазяйновитість обирали Бориса Олексійовича Шостака, а ось із його сином зустрічатися не доводилося.
Пан Миколай Шостак (так він підписує свої книги) приїхав на батьківщину у своїх справах, а в редакцію «Горохівського вісника» завітав із своїм новим твором – піснею, яку іменував благословенною посвятою Співцеві Волинського краю Степанові Кривенькому «Мов соловейко в гаю…» (осанна серця). Розговорилися, і людська доля знову подивувала своєю непередбачуваністю, а вдача Миколи Борисовича – приязню і хистом гармонійно поєднати покликання юриста із місією улюбленця музи поезії і прози.
Писати вірші почав ще у школі і досі гордиться, що одними з перших їх оцінювали читачі «районки». Рано став до праці, у 16 років. Щоб самоутвердитися, став вчитися твердо стояти на своїх ногах на сезонних роботах колишнього Горохівського цукрового заводу.
Писати вірші почав ще у школі і досі гордиться, що одними з перших їх оцінювали читачі «районки». Рано став до праці, у 16 років.
Мріяв про студентство на історичному факультеті, однак у виш не вступив. Розсердився тоді на себе і всіх на світі настільки, що домігся виписки з результатами екзаменів, настояв в облвно на вчителюванні без педагогічної освіти й був прийнятий вчителем фізичної культури Заліської школи на Ратнівщині. Був радий, отримавши … повістку з військкомату.
– І не збирався «линяти». Всі пам’ятають ті роки, в які про хлопців, які не служили в армії, казали, що вони – дефективні, – каже з усмішкою.
Служба на Закарпатті в окремому винищувальному протитанковому дивізіоні (був водієм замполіта) вочевидь дуже змінила погляд на вибір професії, бо опісля своїм життєвим хлібом обрав фах юриста. Судово-прокурорській справі навчався у Харківському юридичному інституті імені Ярослава Мудрого, християнській етиці – у Всесвітній заочній біблійній школі. Відтак працював юристом житлово-комунального управління в місті Луцьку, слідчим, у адвокатській компанії Заслуженого юриста України Сергія Сафулька, сьогодні очолює власну юридичну контору.
Треба віддати належне багатогранності цього поставного чоловіка, якщо уявити, як протягом робочого дня він спілкується з клієнтами, котрі потребують правового захисту професіонала, потому поспішає на зустрічі з друзями-письменниками й музикантами, а в кожну першу неділю місяця – на творчі вогники літературно-мистецької студії «Зорі над Стиром».
«Спілкування з цими особистостями по-своєму надихає, окрилює, заставляє думати над власним стилем, захоплюватися доробками митців-однодумців. Читаємо вірші і прозу, ділимося новими задумами, робимо презентації книг», – захоплюється діяльністю майстерні талантів її керівник Миколай Шостак. Усміхається, й пригадуючи, що писати його «прорвало після 45-ти». Сюжети народжуються зі споглядання життя сучасників, з аналітичних міркувань про сенс буття. Тепер він автор семи книг поезії та прози. Найновіша – це «Жив-був Бог… Я – ЦАР-Народ-Сущий» – про здійснення Царства Божого на Землі на вищих духовно-етичних ідеалах Універсуму, задекларованих українським Майданом.
Свого часу написав дитячий Гімн України, скласти ж посвяту Заслуженому працівникові України, почесному громадянинові Волині, самодіяльному поету і композитору Горохівщини Степанові Кривенькому надихнула буденна зустріч із давнім хорошим другом Володимиром Зелюком.
Він, троюрідний брат тата і теж вільхівчанин, зайшов в офіс пана Шостака в своїй справі. «Та зі собою чомусь мав збірку Степана Кривенького «Волинь моя». Не відмовив у проханні – подарував її Миколаю Борисовичу», – пригадує передісторію народження пісні Володимир Якович.
«Ми з дружиною зачиталися нею до пізньої ночі. Здавалося, що пісні у ній написані серцем, хотілося віддячити Піснедарові-землякові своєю сердечністю», – благословляє пісню щирими словами на гарну долю її автор Миколай Шостак.
«Ми з дружиною зачиталися нею до пізньої ночі. Здавалося, що пісні у ній написані серцем, хотілося віддячити Піснедарові-землякові своєю сердечністю».
Новий твір поклала на мелодію відома композиторка-волинянка Галина Васіна. Напевне, що його правдиві слова дуже сподобалися пані Галині, бо музика випурхнула з її таланту легкокрило, наче пташина, з якою часто порівнюють славнозвісний гімн Степана Кривенького «Волинь моя». Насолоджуйтесь і ви, шановні читачі, цією посвятою.
До слова, цими днями на Горохівщині триває відкритий дистанційни фестиваль пам’яті Степана Кривенького «Волинь моя, краса моя…». Зі слів головного спеціаліста відділу освіти, культури, молоді та спорту райдержадміністрації Марії Пилип’юк, його учасниками стали дуже багато колективів і окремих виконавців із багатьох районів Волині. Підсумки будуть підбиті невдовзі. Наразі ж відомо, що окрасою цього мистецького злету є і осанна серця Миколая Шостака і Галини Васіної «Мов соловейко у гаю», яку презентуватиме народний аматорський фольклорний колектив «Родине перевесло» із села Веселе Луцького району.
«Мов соловейко в гаю…» (осанна серця)
Миколай ШОСТАК
Горохівщина рідна талантами не бідна,
Та є талант всім любий на ім’я,
Отой, що в рідній краю, мов соловейко в гаю,
Нам пісню заспівав «Волинь моя».
Приспів:
Маестро наш, Степане,
Стань, розгорни баяна,
Заграй, хай веселиться вся земля!
Стань – разом заспіваєм,
Хай лине понад краєм
Осанна чарівна: Волинь моя,
Краса моя,
Земля моя,
Сонячна.
В полях росте пшениця, а діткам казка сниться,
Цілуються щасливі молоді,
Цвітуть під сонцем вишні, любов лунає в Пісні,
А у серцях щебечуть солов’ї.
Приспів.
Звучить сумне сопрано: «Чом відлетів так рано
Услід за журавлями в синю вись?!»
Лишив нам тільки Пісню, як долю благовісну,
Заспівану на цій землі колись.
Приспів.
Леся ВЛАШИНЕЦЬ.
