Данило Поштарук: «Карантин змушує пристосовуватися».
Волинський театр ляльок запрошує на прем’єру, але в масках
«Ма–а–ам, а чого ми вже не ходимо на ту Лисичку?» — упродовж карантину мій 3–річний син не раз просився на виставу. Він дуже вподобав сімейний недільний похід у будівлю, де такі, як він, разом з акторами допомагають Добру перемагати Зло. Лялькарі по–своєму були приголомшені тим, що мусили опустити завісу аж на пів року! На радість, можемо славну традицію поновлювати — запрацювала театральна каса
Готуймося до запитання «Для кого купуєте квитки?»
Новий сезон актори планують почати 20 вересня виставою «Мауглі». Данило Поштарук, багаторічний керівник Волинського театру ляльок, ділиться, що на його пам’яті це перша постановка за твором нобелівського лауреата. Мовиться про англійського автора Редьярда Кіплінга, який створив «Книгу джунглів». На сцені у ці дні, розповідає директор, відбуваються репетиції — задіяний увесь творчий склад театру, а це 14 акторів! Тож якщо зірки стануть правильно, тобто Луцьк омине червона зона за показниками захворювання на коронавірус, то перша вистава відбудеться найближчої неділі о 12:00.
Однак, наголошує Данило Андрійович, з огляду на карантин глядачі мають налаштовуватися на новий порядок: «Будемо просити, щоб батьки з дітками приходили в масках. Ми купили засоби для дезінфекції, термометр. Окрім того, касир цікавитиметься у кожного: «Для кого берете квитки?». Якщо для чужих, то посадять на віддалі. Бо лише родина займатиме місця поряд. Також будемо розташовувати людей через ряд». Отож вийде, що глядацька зала буде напівпорожня. Трішки подорожчали квитки: ми вирішили їх продавати по 40 гривень. Порівняно з іншими областями наша ціна нижча середньої». Крім того, карантин не передбачає ані походу в буфет, який так любить навідувати дітвора, ані антракту. Щоб малечі було легше, між діями на кілька хвилин вмикатимуть приємну музику.
«Нам треба заробити на ляльку»
Певна річ, ретельно готувалися до прем’єри не тільки ті, хто безпосередньо звертатиметься до дітей: цілих три місяці майстерня з виготовлення ляльок розробляла і створювала декорації, костюми, ляльки й маски. Директор пишаючись представляє, як він каже, художника–чудотворця — Віру Рибачок. Майстриня виготовила з колегами справжні джунглі: серед них — маски семи вовків, тигра, шакала, ведмедя, а ще — 7–метрового удава. Ну і головний герой за час вистави підросте: тож ляльок Мауглі аж дві. Разом із художницею працюють закрійниця Ольга Бурса і реквізиторка Раїса Лавренчук, рідні сестри. Своїх «підопічних» вони називають «ляльочками» і теж готуються йти на прем’єру: щоб оцінити, чи красиво й зручно акторам у нових костюмах і з новими героями.
Трішки подорожчали квитки: ми вирішили їх продавати по 40 гривень.
Данило Поштарук має ще й інший критерій оцінки, закулісний: «Якщо ми не працюємо, то ми недієздатні! Нам треба заробити на комунальні послуги (світло, воду) та й на виставу — на ту ж ляльку, на матеріал, реквізити, бутафорію! Добре, що все–таки ми спромоглися на «Мауглі», знайшли якось кошти і це, мені здається, має бути щось хороше! Бо таке дійство навчає, що людина має залишатися людиною, якими б не були оточення і вплив на неї!»
Актори скучили за маленькими глядачами
На запитання, чи не відбирає публіку у вистави не раз екранізований «Мауглі» та й численні мультфільми, директор із таємничою усмішкою розповідає про магію театру. Мовляв, такого спілкування, як між актором й глядачем, нема у жодному іншому жанрі, й відчуття в маленьких та дорослих неповторні: «Це живе спілкування, невидима нитка зв’язку! Коли діти приходять в театр — вони творять, є співавторами видовища, яке розгортається на сцені».
Данило Поштарук зауважує, що театр ляльок дуже скучив за маленькими глядачами (востаннє актори виходили на сцену 12 березня), тож прем’єри чекають із хвилюванням.
