Тамара Тарасівна зізнається: щасливою її робить улюблена робота і спів у церковному хорі Свято–Вознесенського храму Горохова, спілкування з колегами і щирість друзів.
Хто з волинян став «Героєм нашого часу» (Фото, відео)
Легенда культури Горохівщини Тамара Мельник отримала «Оскар» від «Газети Волинь» за 2019 рік
Із 2013-го ми разом із читачами проводимо акцію «Герої нашого часу». Найяскравіших особистостей краю визначають щомісяця письмові відгуки та голосування на сайті, щоб згодом назвати переможця рокуМинулої п’ятниці стало відомо, що, згідно з опитуванням, «Людина 2019 року» — керівник народної аматорської чоловічої хорової капели Горохівського районного народного дому «Просвіта» Тамара Мельник. Високу редакційну відзнаку — «Крилатий плуг» — вручив їй головний редактор «Газети Волинь» Олександр Згоранець. Церемонія нагородження відбулася в Горохові, який має славу найбагатшого піснярами міста, і стала приємною несподіванкою не лише для Тамари Тарасівни, а й для всіх її колег. Відзнаку переможниці вручали у її кабінеті, що для пані Тамари є другою домівкою з 1971 року, відколи вперше переступила його поріг після закінчення Луцького культурно-освітнього училища.
На цій, на перший погляд, звичайній репетиції все вдавалося: віртуозно грав на баяні керівник народного аматорського хору «Хлібодар» Будинку культури села Вільхівка і народного аматорського колективу Профспілок України «Освітянка» Володимир Онищук, милозвучно перепліталися голоси директора РНД «Просвіта» Тараса Гриба, методистів Наталії Фіялки, Іванни Шлапак, керівника народного аматорського духового оркестру Юрія Романюка, керівника народного аматорського ансамблю «Горохівчанка» Софії Заліпи і самої Тамари Тарасівни, яка ще й здійснювала супровід на фортепіано. В одну з таких захопливих митей Олександр Згоранець попросив заспівати пісню «Волинь моя», одними з перших виконавців котрої свого часу були працівники Горохівського будинку культури. Дотепер вони найтеплішими словами згадують її автора — самодіяльного поета і композитора Горохівщини, заслуженого працівника культури України, Почесного громадянина Волині Степана Кривенького.
Своїм учителем і колегою–натхненником його вважає й героїня цієї публікації Тамара Мельник. Минулоріч очолювана нею народна аматорська чоловіча хорова капела своєю виконавською майстерністю, сценічною культурою і самобутністю здобула найвищу нагороду — гран–прі першого на Волині відкритого фестивалю–конкурсу вокально–хорового мистецтва, присвяченого пам’яті композитора. Тоді публіка довго не відпускала зі сцени співочий колектив Тамари Мельник. Звістка про чергову пісенну перемогу зі шпальт «Волині» і «Горохівського вісника» швидко облетіла весь поліський край.
Щасливою її робить улюблена робота і спів у церковному хорі Свято-Вознесенського храму Горохова, спілкування з колегами і щирість друзів.
…У хвилини, коли отримувала «Крилатий плуг», диплом лауреата акції і квіти від Олександра Згоранця, її переповнювало почуття вдячності всім, хто під час голосування засвідчив таке високе визнання. Були схожими на сердечну сповідь спогади про дитинство і юність, коли мріяла стати істориком чи агрономом, заслуховуючись поміж тим із сестрою Людмилою піснями мами Лариси Сильвестрівни, яка навчала співу учнів школи в рідному селі Милятин на Іваничівщині. Щоб Тамара була щасливою, доля таки подарувала їй професію, пов’язану з піснею й музикою, бо саме серед їхніх творців почувається крилато, впевнено.
— У Горохові мене доброзичливо зустріла ціла плеяда митців. Я й мріяти колись не могла, що працюватиму разом із такими особистостями, як Степан Кривенький, Валентин Рихтовський, Галина Фіялка, Володимир Пасічнюк… — шанобливо згадує пані Тамара своїх видатних, на жаль, уже покійних наставників.
Вони поважали її, завдяки їм вона стала солісткою чи не всіх великих і малих колективів, які діяли при районному закладі культури. Закінчивши заочно факультет хорового диригування в Рівненському державному інституті культури, з інструктора клубної роботи «доросла» до посади директора Горохівського будинку культури, на якій пропрацювала 14 років. А в 1981–му продовжила славні традиції народної аматорської хорової чоловічої капели, художніми керівниками якої свого часу були заслужений артист УРСР, диригент–віртуоз Олександр Самохваленко, диригент симфонічного оркестру Волинського училища культури і мистецтв, заслужений працівник культури Юрій Максименко. Заслужити авторитет серед майже 50 чоловіків було нелегко, та їй це вдалося, бо в її репертуарі – десятки чудових і водночас складних українських народних та авторських пісень.
«Людина року» редакційної акції «Герої нашого часу» «Газети Волинь» горохівчанка Тамара Мельник, коли б мала нагоду, то попросила б у Президента України зберегти традиції справжньої культури. Нею називає не шоу–бізнес, а народне мистецтво, яке замість процвітати «вариться в своєму соку». Щасливою її робить улюблена робота і спів у церковному хорі Свято–Вознесенського храму Горохова, спілкування з колегами і щирість друзів. Наразі улюблене дітище — народна аматорська чоловіча капела Горохівського РНД «Просвіта» — готується до творчого звіту, присвяченого 150–й річниці від дня народження Лесі Українки. Хочеться, щоб для участі у цьому пісенному форумі Тамарі Мельник та її колективу, всім співцям і музикантам Волині послугували натхненням рядки з вірша Ліни Костенко, які процитував Олександр Згоранець:
«При майстрах якось легше. Вони — як Атланти.
Держать небо на плечах. Тому і є висота».
Для довідки:
У 2020–му колективу виповнюється 60 років і минає 55 від часу присвоєння звання народного. Тамара Мельник керує капелою вже чверть століття. Її творчі злети завжди супроводжує любов до музики, повага до кожного, хто, як і вона, не може жити без пісень. Між іншим, ті, якими планує збагатити репертуар, виношує в серці, наспівує подумки, йдучи вулицями міста, стоячи за кухонною плитою, працюючи на городі. До слова, пані Тамара паралельно вже 19 років поспіль є одним із керівників народної аматорської капели бандуристів районного народного дому «Просвіта».
Переможці редакційної акції «Герої нашого часу»:
«Людина 2013 року» – Іван Сидор (м.Горохів – м. Київ), на той момент дзвонар столичного Михайлівського собору, б’ючи цілу ніч у дзвони, сповіщав киян про атаку беркутівців на табір протестувальників.
«Людина 2014 року» – Микола Хаймик (с.Качин Камінь-Каширського району), навчаючись у 10–му класі, юнак врятував двох односельчан, які провалилися під лід на місцевому озері.
«Людина 2015 року» – Володимир Гринюк (м.Ківерці), Герой України (2015), учасник війни з Росією, який у бою за звільнення Логвиного на Донеччині особисто знищив 3 одиниці бронетехніки ворога та до 30 бойовиків.
«Людина 2016 року» – Михайло Харків (с.Скригове Горохівського району), ветеран АТО, учитель музики з 27–річним стажем прийшов на фронт із позивним Баян, але вже після першого бою, в якому дав зі своїми хлопцями прикурити москалям, отримав новий позивний – Ураган.
«Людина 2017 року» – Любомир Валіхновський (смт.Турійськ), завідувач хірургічного відділення Турійської районної лікарні, заслужений лікар України, батько знаменитих столичних пластичних хірургів Ростислава і Тараса Валіхновських.
«Людина 2018 року» – Віктор Шумський (с.Ратнів Луцького району), керівник знаного не тільки на Волині, а й в усій Україні сільськогосподарського приватного підприємства «Рать».
Тамара Мельник: «А для Бога я співаю щонеділі в церкві». Фото Олександра Пілюка.
«Людина 2019 року» – Тамара Мельник (м.Горохів), керівник народної аматорської чоловічої хорової капели районного народного дому «Просвіта».
До речі, сьогодні «Газеті Волинь» виповнюється 81 рік.
Читайте про це у наших публікаціях – «Яка у вас класна вишиванка!» – «Бо я з Волині!» і «Перший редактор «Радянської Волині» Юхим Лазебник знав напам’ять «Кобзар».
